Історія кафедри

Кафедра інфекційних хвороб БДМУ (в 1944-1997 рр. – Чернівецький медичний інститут) заснована восени 1945 року на базі інфекційного відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні з ліжковим фондом 140 місць.
Стаціонар має своє приймально-пропускне відділення та повністю ізольованих одна від одної 4 секції, що забезпечує ізоляцію пацієнтів з різними інфекційними захворюваннями.
Частина палат (діагностичні, для крапельних інфекцій) боксовані.
У відділенні функціонують бактеріологічна, біохімічна та клінічна лабораторії, рентгенкабінет, дезінфекційна камера, кабінет функціональної діагностики. В 1997-1999 рр. ліжковий фонд скорочений до 69 ліжкомісць, в т.ч. 5 місць виділено для блоку СНІД. За рахунок цього скорочення, кафедра одержала можливість обладнати 5 сучасних навчальних кімнат.
Влітку 1945 року для організації кафедри інфекційних хвороб Міністерством охорони здоров’я України був направлений доцент С.І. Фланчик, однак на цій посаді він працював лише до кінця року (1947-1969 рр. – зав. кафедри Харківського інституту вдосконалення лікарів). У 1946 році, виконуючим обов’язки завідувача кафедри був призначений лікар М.Д. Пекарський, який у 1947 р. захистив кандидатську дисертацію і очолював кафедру до 1952 року (потім переїхав у Росію).

М.Д. Пекарський – зав. кафедри (1946-1952 рр.)

У цей час на кафедрі працювали доцент Д.С. Ловля (перший директор Чернівецького медінституту), П.Л. Смотрицька, С.І. Вахловська, П.М. Гудзенко, Г.У. Беспала, А.Б. Шабаліна, Ю.Ю. Косовський, З.В. Петрова.

Доцент Д.С. Ловля – перший директор Чернівецького медінституту

У 1952-53 навчальному році тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедри доцент Б.Б. Роднянський – терапевт за фахом. За 1945-53 роки на кафедрі була виконана лише одна кандидатська дисертація (М.Д. Пекарський –“Епідеміологія та клініка туляремії”, 1947).
 У 1952-1962 рр. очолювала кафедру і одночасно була заступником директора з навчально-наукової роботи, заслужений діяч науки і техніки України професор Сокол Олександра Семенівна. В цей період призупинилася плинність кадрів, співробітники кафеди почали цілеспрямовано займатися вивченням найбільш актуальних на той час інфекційних захворювань у Північній Буковині. Були вивчені епідеміологія і клініка буковинської геморагічної гарячки (Ю.Ю. Косовський, 1955), особливості діагностики та ефективність лікування спорадичних випадків висипного тифу, використання синтоміцину і левоміцетину при тифо-паратифозних захворюваннях (О.С. Сокол, Ю.Ю. Косовський, Г.У. Беспала).

Проф. О.С. Сокол – зав. кафедри (1953-1962 рр.)

Особливу увагу кафедра приділяла вивченню перебігу широко розповсюдженого на той час туберкульозного менінгіту в дітей, у тому числі в сполученні з аскаридозом, кором (О.А. Жуковська), хворобою Боткіна (В.П. Ліпковський), ролі гельмінтів та патогенних найпростіших у виникненні кишкових захворювань (М.С.Заболотний), патогенетичній терапії правця (О.С. Сокол) та ін. Кафедра була ініціатором і організатором проведення суцільної дегельмінтизації сільського населення в деяких районах Чернівецької області. Разом з санітарно-епідеміологічною службою колектив кафедри зробив суттєвий внесок у зниження захворюваності населення на висипний тиф, дифтерію, гострі кишкові інфекції. Наукові дослідження цього періоду були узагальнені в трьох кандидатських дисертаціях (Ю.Ю. Косовський, О.А. Жуковська, М.С. Заболотний).

З 1962 по 1968 р. кафедрою завідував професор В.П. Ліпковський (одночасно він був проректором з наукової роботи в Чернівецькому медінституті). Напрям його наукових досліджень – клініко-інструментальна оцінка стану серцево-судинної системи при різних інфекційних захворюваннях (черевному тифі, харчових токсикоінфекціях, вірусному гепатиті). Разом з тим він вивчав особливості перебігу вірусного гепатиту у дітей на фоні туберкульозу, дифтерії носа та інших рідкісних її локалізацій, панкреатиту та орхіту при епідемічному паротиті та ін. 
Під керівництвом В.П. Ліпковського вивчалися вміст електролітів у сироватці крові хворих на хворобу Боткіна (Е.О. Горошнікова), вплив гемоін’єкцій (Р.С. Лисенко), антицитотоксичної сироватки (М.І. Шутак), глютамінової кислоти і аргініну (М.С. Шкварюк), пантотенату кальцію і пирідоксину (А.Г. Трефаненко) на перебіг вірусного гепатиту. Були продовжені дослідження стану серцево-судинної системи у хворих з цією патологією за допомогою полікардіографії та реографії печінки (А.М. Сокол).

Проф. В.П. Ліпковський – зав. кафедри (1962-1968 рр.) 

Кафедрою була започаткована планова вакцинація дитячого населення Чернівецької області проти кору вакциною ЕШЧ АМН СРСР (І.М. Хилько). 
Перераховані дослідження були оформлені як кандидатські дисертації. Всі були успішно захищені. В зв’язку з обранням професора В.П. Ліпковського завідувачем кафедри Одеського медінституту в 1968-69 навчальному році обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Ю.Ю. Косовський.

Доцент Ю. Ю. Косовський – в.о. зав. кафедри (1968-1969 рр.) 

Протягом 1969-1979 рр. завідувачем кафедри була А.М. Михайлова (нині вона – професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Одеського державного медичного університету, заслужений діяч науки і техніки України). Наукові інтереси проф. А.М. Михайлової були спрямовані на вивчення уражень центральної і вегетативної нервової систем при інфекційній патології.

Проф. А.М. Михайлова – зав. кафедри (1969-1979 рр.)

Під її керівництвом продовжувалося вивчення змін серцево-судинної системи при вірусних гепатитах (Г.А. Носова, Г.П. Коровін), при грипі та інших ГРЗ (Я.В. Венгловська) та вивчення активності дисахаридаз при гострих кишкових захворюваннях (Н.А. Богачик).
З 1979 по 2006 рік завідувачем кафедри працював заслужений лікар України, к.мед.н., професор А.М. Сокол (з 1985 по 2001 р. він одночасно був проректором з навчальної роботи БДМА).

Проф. А.М. Сокол – зав. кафедри (1985-2001 рр.) 

Наукові дослідження кафедри в цей період були присвячені вивченню халатоутворювальної функції печінки у тих, що перенесли вірусні гепатити А і В (Л.Б. Павлович), особливості перебігу вірусних гепатитів у вагітних при наявності анемії, вплив носійства HbsAg на виношування вагітності (Г.А. Носова), стану оксидно-відновних процесів у хворих на вірусні гепатити та корекція порушень за допомогою фітопрепаратів (арніки гірської, солодцю голого, перстачу прямостоячого) – О.В. Мироник. У період підйому захворюваності проводилося поглиблене вивчення стану серцево-судинної системи у хворих на дифтерію та при інших гострих інфекційних захворюваннях з ураженням ротоглотки (В.Д. Москалюк). Завершені роботи з вивчення мікробіоценозу товстої кишки у хворих на вірусний гепатит А та вплив на видовий стан мікрофлори й імунологічні показники біфіформу та біоспорину (Т.Я. Саєнко) та розповсюдженості носійства HbsAg у жінок репродуктивного віку та його вплив на вагітність і пологи (Ю.О. Рандюк).
За час існування кафедри підготовлено два доктори та 25 кандидатів наук. Професором В.П. Ліпковським розроблено 3 винаходи, один з яких упроваджений у серійне виробництво. В останні роки одержано 7 патентів на винаходи (В.Д. Москалюк, Т.Є. Саєнко, А.М. Сокол, Ю.О. Рандюк, А.С. Сидорчук, Г.П. Марусик). Кафедрі належить також пріоритет у діагностиці перших випадків лептоспірозу, кишкового єрсиніозу, бореліозу Лайма на Буковині (А.М. Сокол).
 За 56 років співробітниками кафедри опубліковано понад 400 наукових робіт у журналах і збірниках, у тому числі в зарубіжних виданнях – 17 (А.Г. Трефаненко, В.Д. Москалюк, А.С. Сидорчук). Асистент Г.А. Носова брала участь у роботі Інтернаціонального конгресу з проблем імунореабілітації – (Ізраїль, 1997).
 З 1947 р. на кафедрі постійно функціонує студентський науковий гурток, члени якого виконали понад 200 наукових робіт, частина студентів виступала з доповідями на всесоюзних і республіканських конференціях, більше 20 робіт надруковані в журналах. Цікаву роботу провели гуртківці М. Болгарина і О.Савчук (1967). Вони зібрали нові дані про життя Буковинського лікаря-хірурга М.Д. Монастирського, який першим описав збудника правця.
Поряд зі студентами, які займаються науковими дослідженнями, щорічно 4-5 студентів підвищують свої знання з інфектології та епідеміології шляхом участі в вечірніх обходах і клінічних розборах.
Кафедра постійно вдосконалює організацію навчального процесу та навчально-методичну роботу.
Навчання студентів на кафедрі розпочалося в тяжких умовах: не було навчальних кімнат, меблів, таблиць, іншої наочності, методичних розробок, підручників, в умовах широкого розповсюдження таких захворювань як епідемічний висипний та поворотний тифи, дифтерія, геморагічні гарячки, туляремія, кір, скарлатина, гострі кишкові інфекції та ін. Певною мірою питання забезпечення практичної підготовки майбутніх лікарів компенсувалося їх безпосередньою роботою з хворими. Як бази навчання використовувалися, крім інфекційного відділення, міська дезінфекційна станція, міська СЕС, пастерівський пункт. Студенти залучалися до безпосередньої роботи з ліквідації вогнищ епідемічних захворювань, проводили подвірні обходи з метою санітарно-гігієнічної оцінки водозабезпечення та інших показників побутових умов населення. З часу організації КІЗ (60-і роки) окремі заняття проводились на їх базі в поліклініках.
З часом матеріальна база навчального процесу змінювалась. Силами співробітників був створений набір музейних препаратів з гельмінтології, протозоології, фотографії демонстративних випадків захворювань, які ставали екзотичними (сибірка, туляремія). Кафедра забезпечувалася таблицями за різними темами, які виготовлялися централізовано. Наприкінці 60-х років були одержані деякі навчальні кінофільми. Два кінофільми (“Менінгококова інфекція” та “Правець”) були виготовлені за допомогою фахівців обласної телестудії. Силами кафедри були обладнані три кімнати в підвальному приміщенні інфекційного відділення. Цікаво проходили заняття з військової епідеміології в імпровізованому осередку бактеріологічного ураження, де студенти працювали в протичумних костюмах, проводили забір матеріалу для доставки в лабораторію. При цьому використовувалися спеціальні укладки, виготовлені співробітниками кафедри.
Співробітники кафедри постійно працюють над удосконаленням методичних матеріалів до практичних занять, брали участь у підготовці перших збірників методичних розробок, які були видані в Києві і якими користувались усі кафедри України (1979, 1999).
 У 1989 р. разом з кафедрою інфекційних хвороб НМУ ім. О.О. Богомольця та Тернопільської медакадемії кафедра підготовила методичні рекомендації для студентів медичного факультету із самостійного вивчення клініки інфекційних хвороб (російською мовою) за редакцією професора О.С. Сокол. У 1992 р. ці рекомендації були видані українською мовою. В наступні роки колективом кафедри були видані ще три методичних рекомендації та чотири навчальних посібники.
Професор Сокол А.М., доцент Хилько І.М., асистенти Давиденко О.М. та Носова Г.А. були співавторами навчального посібника “Автоматизована комп’ютерна атестаційна система для лікарів-інтернів із спеціальності “терапія” (за редакцією професора М.Ю. Коломойця та професора К.М. Амосової, 1998), який рекомендований ЦМК з вищої медичної освіти МОЗ України як національна атестаційна комп’ютерна програма для заключної атестації лікарів-інтернів на присвоєння звання “лікар-спеціаліст” із цієї спеціальності. Кафедра систематично працює над створенням тестових завдань для МЛІ за програмою “Крок-2”, “Крок-3” (Я.В. Венгловська, О.М. Давиденко, О.В. Мироник, В.Д. Москалюк, Г.А. Носова, А.М. Сокол, А.Г. Трефаненко).
У 1999-2000 рр. кафедра одержала два сучасні комп’ютери, сканер, що дало змогу створити власну ілюстровану комп’ютерну навчальну програму з інфекційних хвороб, яка постійно доповнюється. Вона суттєво полегшує сприйняття студентами навчального матеріалу в умовах зменшення контингенту хворих і зникнення багатьох інфекційних хвороб, вивчення яких передбачено навчальною програмою. У зв’язку з одержанням у 2001 році приміщення для обладнання сучасних навчальних кімнат, вони оснащуються ілюстрованими навчальними стендами з таких тем, як “Ботулізм”, “Лептоспіроз”, “Дифтерія”, та ін. Значна робота проводиться з питань унаочнення лекційного матеріалу кодоплівками, в тому числі кольоровими (В.Д. Москалюк. А.Г. Трефаненко, Ю.О. Рандюк).
Створені лекції у вигляді мультимедійних презентацій. Враховуючи собливості сучасного періоду в організації практичних занять зі студентами (зменшення контингенту хворих, їх “віддалення” від студентів та вузький практицизм останніх у поглядах на майбутню діяльність), співробітники кафедри особливу увагу приділяють їх практичній підготовці з інфекційних хвороб та епідеміології. 
З цією метою щоденно проводиться детальний аналіз чергувань студентів 6 курсу в приймальному відділенні стаціонару в позанавчальний час з особливим акцентом на вміння обґрунтувати діагноз, призначити раціональний обсяг обстежень та відповідне лікування. На практичних заняттях зі студентами 6 курсу широко використовуються рисунки і схеми з застосуванням мнемонічних прийомів (ініціатором їх використання була професор Л.І. Богачик, м. Тернопіль).
Викладачі кафедри в усі періоди їх діяльності тісно співпрацювали з органами охорони здоров’я. Це стосується як наукової, лікувальної, консультативної роботи, так і санітарно-освітньої роботи серед населення. У залежності від ситуації характер лікувально-консультативної роботи змінювався. Так, у повоєнні роки (1945-1955) окремі співробітники кафедри (Ю.Ю. Косовський, О.А. Жуковська, Г.У. Беспала) входили до складу протиепідемічних бригад з ліквідації епідемічних спалахів паразитарних та черевного тифів, малярії, туляремії, поліомієліту, геморагічної гарячки, харчових токсикоінфекцій. До становлення реанімаційної служби окремим співробітникам (Ю.Ю. Косовський) разом з отоларингологом (Тарасюк) доводилось цілодобово перебувати в інфекційному відділенні з метою надання невідкладної допомоги хворим на дифтерію гортані (інтубація трахеї).
Згодом, крім консультативної роботи в стаціонарі, співробітники кафедри систематично чергували по відділенню санітарної авіації для забезпечення ургентної допомоги хворим у Чернівецькій області. Ця практика продовжується і зараз. Для проведення консультативної роботи у відділеннях обласної клінічної лікарні та ін. лікарнях м. Чернівці, а також у районах області викладачі кафедри закріплені за конкретними відділеннями, лікувальними закладами і районами.
При безпосередній участі кафедри створювалися кабінети інфекційних захворювань (КІЗ) у м. Чернівці та районних поліклініках.
Для практичної охорони здоров’я підготовлено 12 лікарів через клінічну ординатуру, 42-х лікарів-інтернів. З 2001 року кафедра приймає участь у спеціалізації лікарів за програмою сімейного лікаря та лікаря загальної практики. Систематично співробітники кафедри знайомлять практичних лікарів з новими досягненнями медичної науки на конференціях, семінарах та засіданнях обласного наукового товариства інфекціоністів, оперативно реагують на зміни епідеміологічної ситуації в місті, області та в Україні в цілому, виступаючи на семінарах, нарадах, на сторінках місцевих газет, телебаченні.
За 56 років кафедрою впроваджено понад 30 методик спеціальних досліджень, 42 лікувальних засоби та методів лікування. Ряд викладачів кафедри були у закордонних відрядженнях з метою надання медичної допомоги населенню, а також допомоги в підготовці кадрів. Так, В.П. Ліпковський в 1961-1962 рр. працював у Сомалі, М.С. Заболотний – у Йєменській Арабській республіці (1965-1967), М.С. Шкварюк – у республіці Чад (1969-1970), А.Г. Трефаненко – в Гвінейській республіці (1971-1974) та в Таджикистані (1988). Набутий досвід викладачі використовували в навчальному процесі та лікувальній роботі.
У 2008 році доцент В.Д. Москалюк захистив докторську дисертацію на тему "Клініко-патогенетичне обґрунтування аерозольної інтерферонотерапії при гострих респіраторних вірусних інфекціях", з лютого 2008 року очолив курс інфекційних хвороб, з вересня 2008 року – кафедру інфекційних хвороб та епідеміології.
Зараз на кафедрі 15 науково-педагогічних працівників, у тому числі ветерани-лікарі вищої категорії Н.А. Богачик, Я.В. Венгловська, А.М. Сокол, А.Г. Трефаненко, І.М. Хилько та молоді викладачі О.М. Давиденко, О.В. Мироник, Ю.О. Рандюк, В.Д. Сорохан, А.С. Сидорчук, Ю.Р. Білейчук, М.Ю. Ахтемійчук, С.Р. Меленко, О.І. Голяр. Понад 35 років творчо працює старший лаборант кафедри Л.О. Лихобабіна. Такий “симбіоз” створює перспективу успішної діяльності кафедри на майбутнє
.