Новини

В рамках ІV Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу студентів і молодих учених 
«Інновації та перспективи сучасної медицини» 
(Bukovinian International Medical Congress – BIMCO 2017) 
на кафедрі внутрішньої медицини та інфекційних хвороб відбулося секційне засідання 
«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ І ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ» 

На секції було заслухано та обговорено 12 наукових доповідей.

За результатами виступів та дискусії журі призові місця присуджено:

I місце

  • лікарю-інтерну Буковинського державного медичного університету спеціальності «Інфекційні хвороби» Колотило Тетяні Романівні за доповідь «Клініко-епідеміологічна характеристика перебігу хвороби Лайма на Буковині за 2016 рік. Основні методи профілактики» (науковий керівник - проф. Москалюк Василь Деонізійович, д.мед.наук). 

ІІ місце

  • студентці Харківського національного медичного університету Мамчук Вікторії Валеріївні за доповідь «Стан показників клітинної ланки імунітету та його діагностичне значення в хворих на хронічний гепатит С» (науковий керівник – доц. Соломенник Анна Олегівна, к.мед.наук). 

ІІІ місце

  • студентці Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова Тищенко Катерині Ігорівні за доповідь «Сучасний стан антибіотикорезистентності мікроорганізмів» (науковий керівник – Сінгх Шайлендра, асист.); 
  • студентці Буковинського державного медичного університету Бойчук Анастасії Андріївні за доповідь «Оптимізація місцевого лікування хворих на вугрову хворобу з симптомокомплексом чутливої шкіри» (науковий керівник – асист. Шуленіна Олександра Валеріївна, к.мед.наук). 

  • Грамотами за оригінальність наукового дослідження номіновані Вітвіцька Ірина Миколаївна «Неврологічні прояви на тлі імунодефіциту у ВІЛ-інфікованих осіб» та Соловянчик Олександра Вікторівна «Напрямки розвитку антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції». 
  • Грамотою за кращу презентацію нагороджена Стоянова Юлія Дмитрівна «Показники ліпідного обміну як критерії тяжкості гострого гепатиту С». 
  • Грамотою за активну участь в науковій дискусії номінований Богян Артур Петрович «Факторы, влияющие на эпидемию гриппа (на примере Приднестровья)». 
Творчій науковій молоді та їх науковим керівникам зичимо успіху на шляху підкорення нових наукових висот в медицині!









Викладач БДМУ взяла участь в презентації проекту МОЗ та Британського медичного журналу

20 жовтня на базі Національної медичної академії післядипломної освіти відбулося урочисте відкриття спільного британо-українського Проекту для англомовних фахівців зі спеціальностей, які мають медичну практику на перетині з інфекційними хворобами.

"Освіта лікаря, яка продовжується після отримання ним диплому, є, у підсумку, найважливішою частиною його освіти", - зазначив Джон Шоу Біллінгс.

Міністерство охорони здоров’я України разом із Національною медичною академією післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Агентством зі зменшення загрози (США) та Британським медичним журналом (BMJ) презентували проект «Тренінгова ініціатива щодо підтримки клінічного рішення». У заході взяли участь працівники закладів охорони здоров'я з різних регіонів України, у тому числі й з Буковини. З Чернівецької області захід відвідали викладач БДМУ, координатор проекту на Буковині – доцент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Анюта Сидорчук та в.о. головного лікаря КМУ "Чернівецький обласний центр здоров'я" Андрій Попадюк.

Як відзначили організатори проекту у своїх доповідях – представники Британського медичного журналу доктор Kieran Walsh, Mitali Wrocynsky, Denis Mishoulin, Moira McClatchy, його мета полягає у забезпеченні українських медичних фахівців знаннями, інструментами та ресурсами для підвищення професійної ефективності у діагностичному обстеженні та допомоги пацієнтам з інфекційними хворобами, а також постраждалим від дії токсинів та біологічних загроз.

У межах трирічного проекту Британський медичний журнал через український портал відкриває необмежений доступ до своїх ресурсів для 3 тисяч українських фахівців. Серед представлених матеріалів детальний розгляд понад 1000 клінічних випадків та 1000 тренінгових он-лайн модулів. Інформація стосується 80% найпоширеніших патологій, з якими стикаються фахівці первинної та вторинної ланок медичної допомоги.

«Для лікаря освіта ніколи не завершується закінченням університету, а самоосвіта займає левову частку часу професіонала. Доступ до такої великої кількості актуальної, постійно оновлюваної та рецензованої інформації стане значною допомогою нашим фахівцям. Це нові можливості використання джерел доказової медицини в Україні», - зазначила Оксана Сивак, заступник Міністра охорони здоров’я України з питань європейської інтеграції.

На першому етапі реалізації Проекту доступ до англомовної он-лайн платформи буде надано 500 українським фахівцям. Учасникам проекту знадобиться вільне спілкування та читання спеціалізованої літератури (без словника).

Даний Проект передбачає дистанційне навчання на платформі Британського медичного журналу (British Medical Journal) з метою удосконалення знань клінічного досвіду і використанням засад доказової медицини в прийнятті клінічних рішень (BMJ Best Practice)та можливістю поповнити, осучаснити знання з певних обраних модулів (BMJ Learning).


Матеріал підготувала лікар-інфекціоніст вищої лікарської категорії, доцент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Анюта Степанівна Сидорчук

BMJ





Харчові токсикоінфекції



Харчові токсикоінфекції (toxicoinfectiones alimentariae) – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовно-патогенні мікроби та їх токсини; характеризуються короткотривалими проявами загальної інтоксикації та гострого гастриту чи гастроентериту.

При вживанні забруднених харчових продуктів, без теплової обробки (молока й молочних продуктів, рибних продуктів (суші, червона риба) салатів, паштетів, холодців і т.д.), можуть виникати групові спалахи. Часто харчові продукти забруднюються під час порушення технологічного процесу їх приготування, зберігання.

Для харчових токсикоінфекції, спричинених умовно-патогенними збудниками характерно: гострий початок хвороби, короткий інкубаційний період, короткочасне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, нудота, багаторазове блювання, біль переважно в епігастрії та навколо пупка, рідкі випорожнення без патологічних домішок до 5-6 разів на добу.

Необхідно забезпечити контроль за забоєм тварин, перевезенням і збереженням м’ясних продуктів, не допускати забруднення харчових продуктів виділеннями домашніх тварин, гризунів, мухами. На фермах слід виявляти корів, хворих на мастит, і забороняти використовувати молоко від них для харчування людей. Запобіганню харчових токсикоінфекцій сприяє поширення санітарних знань серед населення, прищеплення гігієнічних навичок та створення умов для їх виконання.

При появі перших ознак розладів шлунково-кишкового тракту –потрібно звернутись до лікаря.

Щоб запобігти виникненню харчових токсикоінфекцій необхідно пам’ятати:

  • перед вживанням або приготуванням їжі необхідно мити руки з милом; 
  • страви з м'яса, птиці, яєць потрібно вживати в їжу тільки після термічної обробки; 
  • не готувати їжу про запас на багато днів, якщо вона навіть і зберігається в холодильнику; 
  • зберігати свіжі виготовлені страви без холодильника, особливо в теплу пору року не більше декількох годин; 
  • звертати особливу увагу на терміни зберігання продуктів; 
  • не пити воду з незнайомих джерел. 

Бережіть своє здоров’я.

Проф. В.Д.Москалюк




ВИКЛАДАЧ БДМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У НАРАДІ-СЕМІНАРІ З ПИТАНЬ ПРОФІЛАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ ГРИПУ ТА ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ

В рамках співпраці кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб з Департаментом охорони здоров’я ОДА та ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України»

27 вересня 2016 року на базі ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги» відбулася нарада-семінар для заступників головних лікарів ЛПЗ, лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-епідеміологів з питань профілактики, діагностики і лікування грипу та гострих респіраторних інфекцій.

Згідно програми з доповіддю «Клініка, диференційна діагностика та лікування грипу й гострих респіраторних інфекцій» виступила доцент кафедри, лікар-інфекціоніст вищої категорії Анюта Сидорчук. В доповіді окреслено «підсумки» минулого епідемічного сезону грипу та ГРІ за офіційними даними відповідних служб, проаналізовано сучасний стан циркуляції вірусів грипу в Європейському регіоні, розглянуто патогенетичні особливості пандемічного грипу, клінічні сценарії неускладненого та ускладненого перебігу ГРІ, наведено диференційно-діагностичні особливості захворювань, акцентовано на тактиці лікування цих сезонних інфекційних недуг.

З доповідями також виступили завідувач відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» Юрій Падурару та головний спеціаліст відділу профілактичної медицини, розвитку та контролю якості медичної допомоги населенню ДОЗ ЧОДА Тетяна Цинтар.

Seminar






International Rabies Day-2016

Традиційно у рамках Міжнародного дня боротьби зі сказом, який відзначають 28 вересня, на кафедрі внутрішньої медицини та інфекційних хворобдоцентом Сидорчук А.С. організовано і проведено студентську просвітницьку акцію та Poster Session Competition «Simple Steps Save Lives».

Мета акції – просвітницька робота, спрямована на усвідомлення сучасної епідемічної ситуації зі сказом в Україні та у світі, розуміння причин поширення вірусу та інфікування людини, з’ясування найбільш ефективних заходів щодо ерадикації хвороби, як до прикладу це вдалося зробити в Австрії, Великобританії, Монако, Франції та низці інших країн світу.

Студенти медичного факультету № 3 підготували і представили тематичні постери, до виконання завдань віднеслися креативно. Кожний доповідач представив власний постер і висловив «меседж» після короткої вступної проблемної доповіді організатора акції. Шляхом таємного голосування і відкритого обговорення відбулося обрання номінантів – авторів найкращих постерних доповідей. Інформаційні флаєри з описом «Простих кроків, здатних врятувати життя» розповсюджені серед студентів-медиків іноземних громадян.


Rabies







До Всесвітнього Дня боротьби з вірусними гепатитами

18.05.2016 року відбулося спільне засідання обласних товариств інфекціоністів та гастроентерологів Чернівецької області, яке було присвячене надзвичайно актуальній проблемі медицини – хронічним гепатитам. Відкрив засідання голова товариства інфекціоністів області професор Москалюк В.Д., який наголосив на актуальних питаннях вірусних гепатитів В і С в Україні та у світі, проблемах ранньої діагностики, труднощах лікування цих недуг.

У рамках розширеного засідання було заслухано доповіді провідних науковців в галузі гепатології – заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Лариси Василівни Мороз та доктора медичних наук, професора, Президента Української Асоціації з вивчення захворювань печінки Марини Борисівни Щербиніної.

В роботі засідання взяли участь співробітники кафедр інфекційних хвороб та епідеміології та внутрішньої медицини, а також інфекціоністи та гастроентерологи області.

Доповіді були цікавими, змістовними, викликали жваву дискусію.

Закрив засідання професор О.І. Федів, який подякував доповідачам та усім присутнім за участь у роботі товариства.

Товариство





ГЕПАТИТ С МОЖНА ПОПЕРЕДИТИ І ВИЛІКУВАТИ!

Вірусний гепатит С є дуже серйозним і поширеним вірусним захворюванням. Сьогодні у світі налічується від 150 до 500 млн хронічних носіїв вірусного гепатиту С. Вірус гепатиту С передається через кров та рідини організму. Тому найбільш поширена форма передавання – через нестерильний медичний інструментарій під час медичних маніпуляцій, переливання зараженої вірусом крові, через шприц у наркоманів. Проте останнім часом донорська кров обов'язково проходить тест на вірус гепатиту С, тому цей шлях зараження буває щодалі рідше. Зате наркомани стають активними розповсюдниками гепатиту С. Значно рідше, але трапляються випадки передавання вірусу статевим шляхом: 3-6% усіх випадків зараження. Можливе передавання вірусу гепатиту С від матері до дитини під час пологів, але цей шлях зараження спостерігається рідко: у 5,7% дітей, які народжені матерями –носіями вірусу. Зараження вірусом гепатиту С може відбуватися й під час нанесення татуювання, лікування методом голковколювання, проколювання вух, якщо ці процедури виконують нестерильними голками.

Вірус гепатиту С має високу генетичну мінливість, а це дає йому можливість уникнути дії імунної системи людського організму. У 20% випадків гепатит С перебігає у гострій формі, у 70-80% – у хронічній.

Гостра форма гепатиту С спостерігається рідко (у 10-15% інфікованих). У 20% хворих розвивається жовтяниця. Хворі скаржаться на головний біль, кволість, нудоту, блювання, біль у правому підребер'ї, потемніння сечі, знебарвлення калу.

Підступність гепатиту С полягає в тому, що в більшості випадків його перебіг безсимптомний. Вірус протягом багатьох років знаходиться в організмі людини, і вона може заражати ним інших, нічого не знаючи про це. При цьому вірус може безпосередньо діяти на клітини печінки і з часом спричинити розвиток цирозу та пухлин. Хронічний перебіг хвороби розвивається у 70-80% хворих.

На жаль, після перенесення вірусного гепатиту С в організмі не створюється надійного захисту. Через це майже у 80% хворих часто розвивається хронічний процес і можливе повторне інфікування вірусом. Для діагностики гепатиту С використовують спеціальні методи дослідження, які проводять до початку лікування хворих. Зокрема, це біохімічний аналіз крові, аналіз крові на антитіла до вірусу гепатиту С, аналіз крові на вірус гепатиту С методом полімеразної ланцюгової реакції визначення вірусного навантаження, ультразвукове обстеження печінки, фіброскан, фібротест, еластографія печінки, біопсія печінки.

Лікування гепатиту С потребує комплексного підходу і залежить від стадії і тяжкості хвороби. Останнім часом найбільш ефективним є застосування препаратів інтерферонів та його аналогів у комбінації із противірусними засобами (рибавірином). Існують високоефективні безінтерферонові схеми лікування гепатиту С. Державна цільова програма охоплює лікування певних найбільш уразливих груп населення. Як показали результати досліджень, у 60% випадків вдалося запобігти хронізації процесу.

Щоб не захворіти! Специфічних засобів запобігання гепатиту С (вакцин) сьогодні ще немає. Тому, щоб запобігти інфікуванню небезпечним вірусом, потрібно вести здоровий спосіб життя, дотримуватися правил особистої гігієни:

уникати контакту з біологічними рідинами інших людей;
не користуватися чужими бритвами, зубними щітками, ножицями, а також не позичати свої;
проколювання вух, пірсинг, нанесення татуювання чи процедуру голковколювання намагайтеся робити одноразовим інструментарієм, упаковку якого буде відкрито у вашій присутності, або упевніться, що інструментарій був ретельно простерилізований;
під час сексуальних контактів користуйтеся презервативами;
уникайте медичних маніпуляцій за межами лікарняного закладу.

Матеріал підготовлено:
Сидорчук А.С., доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології
Сорохан В.Д., доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології


Рикетсіози і педикульоз 

Рикетсіози – збірний термін, який уособлює групу інфекційних захворювань, спричинених мікроорганізмами рикетсіями, що передаються від людини до людини живими переносниками, здебільшого вошами. До них належать біля 20 гострих трансмісивних інфекційних захворювань, які викликаються рикетсіями; в Україні можуть траплятися висипний епідемічний тиф, везикульозний рикетсіоз, Марсельська (середземноморська) гарячка.

Дані про смертність від епідемічного висипного тифу в XX сторіччі, зареєстрованих в країнах Балканського регіону, а також у Польщі та Росії, вражають уяву. Висипний епідемічний тиф лютував на територіях Російської імперії й в східних районах Польщі з 1915 по 1922 р.; тифом перехворіло 30 млн осіб, 3 млн – померли.

Нині лікування хворих на рикетсіози не становить труднощів, особливо за своєчасної діагностики. Профілактика рикетсіозів базується на попередженні завшивленості населення.

За даними офіційної статистики, проблема «завшивленості» є актуальною для різних країн світу. Зокрема, в Сполучених Штатах кожна дитина віком від 3 до 11 років щороку потерпає від вошей. Що ж говорити про країни, що розвиваються, з низьким сукупним доходом на душу населення? Україна – не виняток, розповсюдженість вошей пов’язана зі скупченістю населення, поганими санітарно-гігієнічними умовами. Найбільша ураженість педикульозом відмічається серед дитячих та підліткових колективів, діти до 17 років становлять більше 60% від усієї кількості уражених педикульозом.

Актуальність цієї хвороби, викликаної вошами, пояснюється тим, що інфікуватися може кожний, незалежно від соціального становища. Воші людини – це специфічні паразити, які живляться людською кров’ю. Найбільш небезпечні для здоров’я та життя є воші, які містять особливі мікроорганізми – рикетсії, та являються переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та поворотного тифу.

Заразитися педикульозом можна при безпосередньому контакті з завошивленими особами, при користуванні спільними речами — гребінцями, головними уборами, одягом, білизною, щітками для волосся тощо. Здорова людина може «підчепити» вошу в громадському транспорті, магазині, школі, дитсадку, офісі, підприємстві. При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі помешкання та по поверхні різних предметів, на яких вони можуть зберігати життєздатність до 48 годин.

Основною ознакою педикульозу є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, який виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.

Тривалість життя воші – 20-45 днів. При своєму розвитку воші проходять 3 стадії: яйце – «гнида», личинка і статевозріла воша. В середньому на добу самиця відкладає до 10 яєць (гнид), а за все своє життя – близько 300 яєць. Гнида має довгасту форму (1,0-1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, особливою клейкою речовиною щільно прикріплюється до волосини. Яйця розвиваються при температурі 38 С впродовж 5 днів. Температура нижче від 25 С перешкоджає розвиткові яєць.

Личинка має сірувато-коричневе забарвлення, пересувається за допомогою 3 пар лапок, з кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині.

Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками, долаючи до 20 см за хвилину.

Недосвідчені батьки можуть легко сплутати гниду з лупою на волосині, однак варто розчавити «підозрілий об’єкт» між поверхнею нігтів, виявивши характерне для гниди (яйця воші) лускання. В умовах медичних установ для діагностики педикульозу застосовують спеціальну лампу Вуда, під якою живі гниди світяться блакитним світлом, що флуоресціює.

Для попередження появи вошей необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Необхідно слідкувати за дотриманням правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

Якщо, не дивлячись на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на головних уборах, подушках, одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

На сьогодні, через аптечну мережу реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. Це «Пара Плюс», «Лавінал», «Паранікс», «Паразидоз+», «Пермін», «Спрей-Пакс», «Хедрінг-Екстра», «Емульсія безилбензоату 20%» та ряд інших препаратів. Обираючи протипедикульозний препарат, необхідно звертати увагу на інструкцію з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо. Як правило, після витримування 10 хвилин від нанесення аерозолю або емульсії, переважна більшість ектопаразитів гине. Надалі треба ретельно вимити волосся шампунем, можна з протипаразитарною дією (на основі трав, або з додаванням хімічно активного компоненту). За 7-10 днів варто знову нанести засіб від вошей, повторивши всю процедуру (у випадку неповного знищення гнид).

Проте, важко провести повну диференціацію живих гнид, вошей та тих, що загинули. Тому після протипедикульозної обробки необхідно провести видалення їх механічним шляхом. Для полегшення їх видалення волосся змочують розведеним 5-10% столовим оцтом, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребенем загиблих вошей та їх яйця «гниди».

Для дітей молодших 5-ти років, вагітних жінок та тих, які мають немовлят на грудному вигодовуванні, осіб з алергічними захворюваннями використання педикулоцидів не рекомендовано. Натомість доцільним є використання механічного методу, тобто миття, вичісування вошей густим гребенем, стрижка та гоління. Волосся збирається на папір і спалюється. Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.

Паралельно з обробкою педикулоцидом волосистої частини голови, вкрай важливо знищити воші і гниди на подушках, шапках, гребінцях. Для цього необхідно обробити речі тим самим розчином у добре вентильованому приміщенні (хімічний метод).

Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими. Для обробки одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Сучасні хімчистки також ефективно дезінфікують подушки, постільну білизну і верхній одяг.

І пам’ятайте, навіть якщо після «успішної боротьби» з вошами, з’являються симптоми нездужання, повільно наростає температура тіла, біль голови постійного характеру, загальна слабкість, зниження апетиту і дрібноцяткова висипка на тулубі – варто не зволікати зі зверненням до спеціаліста з інфекційних хвороб.



Матеріал підготовлено к.мед.наук, доцентом кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Анютою Сидорчук





В рамках III Міжнародного Медико-Фармацевтичного Конгресу студентів і молодих учених
«ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОЛОДІЖНОЇ НАУКИ»,
BIMCO 2016 на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології відбулося секційне засідання 

«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ І ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ»

На секції було заслухано та обговорено 14 наукових доповідей. 

За результатами виступів і дискусії журі присуджено: 

I місце 

- студентові Буковинського державного медичного університету Емануель Одеі за доповідь «A CASE STUDY OF HERPES ZOSTER OPHTHALMICUS REACTIVATION IN A POLYMORBID PATIENT FOLLOWING PRIMARY BACTERIAL KERATOCONJUNCTIVITIS» та «RETROSPECTIVE STUDY OF EPIDEMIOLOGICAL MEASURES TAKEN TO CONTAIN THE SPREAD OF THE EBOLA VIRUS IN NIGERIA IN JULY 2014» (наукові керівники – проф. Василь Москалюк, д.мед.наук, доц. Анюта Сидорчук, к.мед.наук). 

II місце 

- студентці Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова Світлані Крючковій за доповідь «ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ З НСV-ІНФЕКЦІЄЮ» (науковий керівник – проф. Лариса Мороз, д.мед.наук); 

- студентці Буковинського державного медичного університету Зоряні Коцюбійчук за доповідь «СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ ПАПІЛОМАВІРУСУ» (науковий керівник – ас. Максим Соколенко); 

III місце 

- студентці Ужгородського національного університету Олесі Балаж за доповідь «ОСОБЛИВОСТІ ГЕПАТИТУ А У ЖИТЕЛІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ПЕРІОД АКТИВАЦІЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ» (науковий керівник – доц. Андрій Когутич, к.мед.наук); 

- студентці Буковинського державного медичного університету Ельвірі Луцу за доповідь «СТАН МІКРОБІОТИ КИШЕЧНИКА У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ З РІЗНИМ КЛІНІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ» (науковий керівник – доц. Михайло Перепічка, к.мед.наук); 

- студентці Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Марії Головчак за доповідь «АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА МАЛЯРІЮ ЗА 2010-2015 РР. У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» (науковий керівник – доц. Олександр Адамович, к.мед.наук). 

Грамотами за оригінальність наукового дослідження номіновані Ірина Круль «СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ІНФІКОВАНОСТІ ВІЛ СЕРЕД ВАГІТНИХ НА БУКОВИНІ» та Дмитро Мельник «МОНІТОРИНГ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗА 2013-2015 РР. ЗА ДАНИМИ ЧОКЛ м. Чернівці». 

Грамотами за кращу презентацію нагороджені Андрій Благий «ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ» та Олег Тромбола «ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ДОРОСЛИХ ХВОРИХ НА ГРИП В ЕПІДЕМІЧНОМУ СЕЗОНІ 2015-2016 РР.». 

Грамотами за активну участь в науковій дискусії номіновані Юлія Моня «ПРОФІЛЬ РИЗИКУ ENTEROBACTER SAKAZAKII, ЯК ЕМЕРДЖЕНТНОГО ПАТОГЕНУ, ЩО СПРИЧИНЯЄ НЕБЕЗПЕКУ ЗДОРОВ'Ю НЕМОВЛЯТ» та Ольга Антипенко «ОСОБЕННОСТИ СУТОЧНОГО РИТМА АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ У БОЛЬНЫХ ПСОРИАЗОМ». 


Творчій науковій молоді та їх науковим керівникам зичимо успіху на шляху підкорення нових наукових висот в медицині! 


Матеріал підготувала 
секретар секційного засідання 
доцент Сидорчук Анюта Степанівна

BIMCO_2016










КАФЕДРА ПРОВЕЛА САНІТАРНО-ПРОСВІТНИЦЬКУ АКЦІЮ «ROLL BACK MALARIA-2015» 

У заході, присвяченому Всесвітньому дню боротьби з малярією, загалом взяли участь до півсотні іноземних студентів. Жвавий інтерес слухачів викликали питання інфікування зараженою кров’ю донора-носія плазмодія, трансплацентарної передачі паразита,вродженої малярії.

Особливу увагу присвячено проблемі ранньої діагностики, координатором акції Анютою Сидорчук продемонстровано зразок експрес-тесту на Plasmodium falciparum (Rapid test for Pl. Falciparum «Paracheck Pf», виробництва Orchid Biomedical Systems, India), роз’яснено механізм роботи тесту та принципи лабораторної діагностики залежно від потужності медичного закладу.

Присутні активно дискутували на тему патогенезу церебральної форми малярії, яка утримує лідируючу позицію в «анти-рейтингу» причин смертності хворих різних національностей та віросповідань…

Вкрай актуальним постала також англомовна міні-презентація на тему особливо-небезпечної геморагічної гарячки, викликаної вірусом Ебола, представлена студентом-представником Республіки Гана – Самюелем Дансо. Доповідач невимушено і доступно розкрив питання етіології, епідеміології, патогенезу, клінічних особливостей та можливостей лікування цього захворювання. На низку запитань від аудиторії відповідала лікар-інфекціоніст першої лікарської категорії, кандидат медичних наук, координатор акції Анюта Степанівна.

Ініціативними учасниками акції, студентами БДМУ 5 курсу – Ансі Регулас, Фібі Куджам, Ампонсах Бемпахом та 6 курсу – Асаре Барбарою, Дансо Самуелем, Агярко Рамосом поширювалися інформаційні брошюри англійською мовою «Roll Back Malaria»та «Be Aware of Ebola Fever» з метою інформування більшої кількості осіб.





ЯК ЗАПОБІГТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА МАЛЯРІЮ?


...У 2012 році кожні 2 хвилини від малярії та її ускладнень помирало дитя…

На сьогоднішній день малярія залишається однією з найбільш розповсюджених інфекційних хвороб на Землі. 

Попереду час відпусток, тому тим, хто планує поїздку в ендемічні регіони, варто знати, що кожен бажаючий може отримати у лікаря-інфекціоніста консультацію з профілактики малярії.

МАЛЯРІЯ - це гостре інфекційне захворювання, яке передається людині комарами роду Anopheles і характеризується періодичним, через 48 або 72 години, виникненням лихоманки з підвищенням температури тіла до 39-40° С, ознобом, головним болем, болем у м'язах, нудотою, блюванням, іноді запаленням верхніх дихальних шляхів, порушенням сну, на висоті лихоманки - маренням, галюцинаціями, пізніше - збільшенням печінки, селезінки та ураженням нирок. Зазвичай, перший напад лихоманки виникає через 7-25 днів після інфікування, проте можливі випадки виникнення захворювання через 8-9 місяців і навіть 2-3 роки.

Зараження малярією відбувається наступним чином: комарі заражаються від хворих на малярію людей, а потім, кусаючи здорових людей, викликають масові захворювання.

НАСКІЛЬКИ НЕБЕЗПЕЧНОЮ Є МАЛЯРІЯ?

Найтяжчий перебіг має тропічна малярія. Неліковані випадки її часто можуть бути причиною смерті. Триденна і чотириденна малярія менш страшна для міцних людей в «розквіті сил», але є серйозною небезпекою для маленьких дітей, вагітних та людей похилого віку.

Найбільш великими і стійкими вогнищами її в світі є країни Африки, Південно-Східної та Середньої Азії, Південної Америки.

ЦЕ ВАЖЛИВО:
малярія передається від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів;
крім природного зараження через укуси комарів, людина може заразитися малярією при переливанні крові від зараженого донора;
передача малярії може відбутись від хворої матері до плоду, найчастіше під час пологів, рідше — при проходженні паразитів через плаценту;
біля 80 % випадків заражень на малярію відбувається на території Африканського континенту та Південно-Східної Азії;
торік загалом було зафіксовано понад 200 млн нових випадків малярії, а ризик захворіти на неї існує в 34 країнах;
важко навіть сказати, в яких тропічних і субтропічних країнах її немає - різні види малярії зустрічаються в Африці, Південній Америці та Азії:

Існують спеціальні протималярійні препарати. Курс починають за 1-2 тижні до поїздки, продовжують прийом протягом усього часу перебування в зоні епідемії та ще 4 тижні після повернення додому. 

Крім цього, необхідно захистити себе від укусів комарів: 

  • спати в кімнатах, де вікна і двері захищені протимоскітною сіткою, бажано просоченою інсектицидом; 
  • від сутінок до світанку одягатися так, щоб не залишались відкритими руки та ноги; 
  • відкриті ділянки тіла обробляти репелентом; 
  • після повернення з-за кордону (упродовж 3 років) при кожному підвищенні температури тіла необхідно терміново звертатися до лікаря, інформувати його про поїздки в райони поширення малярії, пройти обстеження на малярію. 

ПАМ`ЯТАЙТЕ, що дотримання правил профілактики малярії зменшує ризик захворіти на це інфекційне захворювання. 


Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології у співпраці з деканатом № 1 БДМУ провели студентську просвітницьку акцію до Всесвітнього дня боротьби з малярією, у рамках відзначення якого студенти медичного факультету № 1 - Поворозник Я.С., Федун О.М., Рибак В.В., Кіцанюк І.Ю., Фочук Н. взяли активну участь в проведенні студентської просвітницької акції "Будьте уважні під час відпустки".
        
Разом з координатором акції, кандидатом медичних наук, асистентом кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, лікарем-інфекціоністом першої лікарської категорії Анютою Степанівною Сидорчук студенти інформували чернівчан та гостей міста про заходи з профілактики малярії. Варто зазначити, що чернівчани різного віку, отримавши флаєри "Профілактика малярії" проявляли жваву зацікавленість, ставили запитання про реальний ризик захворіти на малярію в Україні та на Буковині, перші клінічні ознаки недуги, принципи лабораторної діагностики та можливості лікування цієї паразитарної інфекційної хвороби, наголошуючи, що за появи перших ознак хвороби необхідно звертатися за консультацією до лікаря-інфекціоніста поліклінічного чи стаціонарного закладу міста та області.






На кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології відбулося секційне засідання
II Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу студентів і молодих учених
«НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ В МЕДИЦИНІ ТА ФАРМАЦІЇ, BIMCO 2015» 

        Активну участь у секційному засіданні взяли студенти 5 і 6 курсів медичного факультету №3 Буковинського державного медичного університету – громадяни Ефіопії (Мухумед Абдірсак Абдікадір), Республіки Індії (Рані Екта), Сполучених Штатів Америки (Пател Прія), Республіки Гани (Амакуе Дебора).
        Власні наукові здобутки успішно представили також українські студенти-медики 3, 4 і 5 курсів медичного та біологічного факультетів Інституту мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного АМН України (Саган Ірина Володимирівна), Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова (Лепешко Ірина Вікторівна) та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Ширій Тетяна Ігорівна), Буковинського державного медичного університету (Слижук Оксана Іванівна).
        Жваву зацікавленість та науковий інтерес журі – голови, професора, завідувача кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Москалюка Василя Деонізійовича, співголів: проф. Денисенко Ольги Іванівни, проф. Сокола Андрія Миколайовича, доц. Давиденко Оксани Миколаївни і доц. Сорохана Василя Денисовича викликали доповіді переможців секційного засідання.
        За результатами доповідей студентських наукових робіт, правильністю відповідей на поставлені запитання, наочним представленням наукової роботи було номіновано переможців-призерів.
        Перше місце за доповідь «Clinical and Epidemiological Survey of Chikungunya Infection And Its Effecton Health Related Quality of Life» здобула студентка 5 курсу БДМУ Patel Priya (н. кер. – к.мед.н. Сидорчук А.С.).
        Друге призове місце посіла студентка 3 курсу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова Лепешко Ірина Вікторівна «Визначення чутливості антибіотикорезистетних штамів Pseudomonas aeruginosa до псевдомонадного бактеріофагу» (н. кер. –к.мед.н. Вовк І.М.).
        Третє призове місце за доповідь «Герпетична інфекція як імунопатологічне захворювання» виборола студентка 5 курсу БДМУ Слижук Оксана Іванівна (н. кер. – Соколенко М.О.).
        Також троє студентів були відзначені грамотами:
  1. За оригінальність наукового дослідження – Саган Ірина Володимирівна «The ability of lactobacillus casei IMVB-7280 probiotics traintocorrectvaginalmicrofloraincasesofexperimentl vaginal staphylococcosi sinmice» (Інститут мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного АМН України); 
  2. За найкращу презентацію – Muhumed Abdirisak Abdikadir «Peculiarities of Prevalence and Risk factors of Malaria in Ethiopia» (Bukovinian State Medical University); 
  3. За активну участь в науковій дискусії – Ширій Тетяна Ігорівна «Фактори ризику, профілактика та лікування розацеа» (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). 

Бажаємо молодій сучасній науковій еліті нових здобутків та реалізації творчих задумів на користь людству!

BIMCO 2015 рік




ХВОРОБА, ЯКУ СПРИЧИНЮЄ ВІРУС ЕБОЛА

Проф. Москалюк В.Д.


            Хвороба, яку спричинює вірус Ебола – це гостра вірусна високо контагіозна (з високим ступенем заразності) природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком геморагічного синдрому.

Вона входить у перелік тих хвороб, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.

Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини. Похоронні обряди, при яких присутні на похоронах люди мають прямий контакт з тілом померлого, можуть відігравати значну роль у передачі вірусу Ебола. Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами в результаті тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю та належних бар’єрних методів захисту. Вірус Ебола виявляється у багатьох рідинах (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі), що обумовлює контактний, статевий шляхи зараження. Передача інфекції відбувається при прямому контакті з кров’ю, біологічними рідинами і тканинами заражених. Гарячка Ебола не поширюється трансмісивно (через комах), а також через їжу і воду.

Індекс контагіозності досягає 95%. Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались в природних осередках, служать джерелом зараження для оточуючих в сім’ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто носять внутрішньолікарняний характер із зараженням у першу чергу медичного персоналу, який обслуговує хворих. Часті зараження медичних працівників через близький контакт з хворими без використання належного захисту. Смертність від гарячки Ебола висока.

Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7-8 днів). Різна тяжкість хвороби і частота летальних наслідків при епідемічних спалахах у різних регіонах пов’язана з біологічними і антигенними відмінностями виділених штамів.

Для хвороби, яку спричинює вірус Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39°C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль в суглобах, м’язах. Дещо пізніше появляється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль в грудній клітці. На 2-3-й день хвороби появляється біль в животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. У окремих випадках може з’являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби - спочатку на обличчі, потому на грудній клітці, здатний поширюватися і на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігається на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого - ін’єкція кон’юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість, кровотечі із ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.

Лікування. Специфічна терапія не розроблена. Патогенетичне лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, іншими проявами хвороби.


МАЛЯРІЯ

Малярія - гостре інфекційне захворювання, що супроводжується періодичними нападами гарячки, прояв яких відповідає циклу розвитку збудника малярії. Захворювання знайоме людству здавна і розповсюджене по всій земній кулі, особливо у країнах із жарким кліматом.

Збудником малярії є малярійний плазмодій із класу найпростіших, їх описано чотири види: тропічний, триденний (2 види), чотириденний. Збудник проходить складний цикл розвитку в організмі людини і комара.

Джерелом хвороби є хвора людина, або носій, а переносить збудника самка комара. Малярія характеризується сезонністю, пов’язаною з активністю комарів.

Шлях передачі інфекції трансмісивний - при укусі комара, в організмі якого є плазмодій, або при переливанні зараженої крові.

Інкубаційний період. При тропічній малярії – 8-10 діб, при триденній – 10-14 діб, при чотириденній – 20-25 діб.

Клінічні ознаки. В клінічній картині захворювання, викликаного різними видами збудників малярії, є багато спільного, але наявні й відмінності. Для малярії взагалі характерні приступи гарячки, що виникають вранці: раптовий озноб, який трусить упродовж 1,5 години.

При триденній малярії приступи повторюються через добу, при чотириденній – через 2 доби.

Температура тіла під час ознобу швидко піднімається і через 1-1,5 години досягає 41-41,5 °С. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, спрагу, біль у крижах, печінці й селезінці. Під час приступу збільшується печінка та селезінка. Потім температура швидко падає до 35,5-36 °С, хворий починає пітніти і засинає. Між приступами самопочуття хворого цілком задовільне. Ускладненнями хвороби є розвиток анемії, малярійної та/або гемоглобінурійної коми, що виникає внаслідок прийому хініну.

Діагноз малярії ставиться на основі клінічної картини, епідеміологічних та лабораторних досліджень, які не тільки можуть встановити діагноз, але й з’ясувати форму захворювання. Сприйнятливість людей до малярії загальна, особливо часто хворіють діти.

Невідкладна допомога. Потрібно негайно починати системне і комплексне лікування, яке проводиться специфічними протималярійними препаратами з метою припинення нападів малярії, відновлення порушених функцій організму хворого, запобігання рецидивів, а також ліквідації носіїв.

При ранній діагностиці та своєчасному, правильному лікуванні хвороба виліковується.

Профілактика і протиепідемічні заходи. Запобігання укусам комарів. При виїзді за кордон у країни, де велика небезпека зараження малярією, проводять індивідуальну профілактику протималярійними препаратами. Протиепідемічні заходи направлені на знищення місць, де розмножуються комахи (осушування боліт), використання репелентів.


ВІЛ-IНФЕКЦІЯ/СНІД 

        ВІЛ-інфекція – повільна, на сьогодні невиліковна інфекційна хвороба людини, яка спричиняється вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – остання стадія ВІЛ-інфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, хронічними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи.
        Джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров'ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.
        
ВІЛ передається:
  • при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
  • через кров, при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також при застосуванні забрудненого кров'ю, нестерильного медичного інструментарію;
  • дитині від ВІЛ-інфікованої матері. Інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком. 
        Підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших - насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД. 
        
ВІЛ найчастіше вражає:
  • ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;
  • сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.
        Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
        У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров'я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.
        Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.
        ВІЛ не передається через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Ця недуга не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. ВІЛ не можна заразитись в громадському транспорті.
        Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена.

Визначити інфекцію можна:

        У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на ВІЛ проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
        Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один з цих збудників, вона знищується.
        Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
        В лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу та санепідстанцій обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.

Перебіг хвороби

        Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
        Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба триває кілька років, людина виснажується і гине. Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартість таких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.
        Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Таким чином, зв'являється можливість захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ та наркотику для особистості та суспільства.

Чи можна вберегти себе від ВІЛ-інфекції/СНІДу?

        На сьогодні ВІЛ-інфекція немає радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:
  • приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самостверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
  • уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів;
  • сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30-50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
  • пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
  • важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайшвидше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.


Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.мед.н., професор Москалюк В.Д.




INFLUENZA
Influenza virus infection, one of the most common infectious diseases, is a highly contagious airborne disease that causes an acute febrile illness and results in variable degrees of systemic symptoms, ranging from mild fatigue to respiratory failure and death.
Etiology. In virus classification influenza viruses are single-stranded RNA viruses that make up three of the five genera of the family Orthomyxoviridae: 1) Influenza virus A; 2) Influenza virus B; 3) Influenza virus C.
Epidemiology. People who contract influenza are most infective between the second and third days after infection, and infectivity lasts for around ten days. Children are much more infectious than adults and shed virus from just before they develop symptoms until two weeks after infection. Influenza can be spread in three main ways: by direct transmission (when an infected person sneezes mucus directly into the eyes, nose or mouth of another person); the airborne route (when someone inhales the aerosols produced by an infected person coughing, sneezing or spitting) and through hand-to-eye, hand-to-nose, or hand-to-mouth transmission, either from contaminated surfaces or from direct personal contact such as a hand-shake. The relative importance of these three modes of transmission is unclear, and they may all contribute to the spread of the virus.
Signs and symptoms. The presentation of influenza virus infection varies, however, it usually includes many of the symptoms described below. Abrupt onset of illness is common. Many patients with influenza are able to report the time when the illness began. Fever may vary widely among patients, with some having low fevers and others developing high fevers. Some patients report feeling feverish and a feeling of chilliness. Sore throat may be severe and may last 3-5 days. The sore throat may be a significant reason why patients seek medical attention. Myalgias are common and range from mild to severe. Frontal/retro-orbital headache is common and is usually severe. Ocular symptoms develop in some patients with influenza and include photophobia, burning sensations, and/or pain upon motion. Some patients with influenza develop rhinitis of varying severity but is generally not the chief symptom. Weakness and severe fatigue may prevent patients from performing their normal activities or work. In some cases, patients with influenza may find activity difficult and may require bedrest. Cough and other respiratory symptoms may be initially minimal but frequently progress as the infection evolves. Patients may report nonproductive cough, cough-related pleuritic chest pain, and dyspnea.
Complications. Primary influenza pneumonia is characterized by progressive cough, dyspnea, and cyanosis following the initial presentation on the infection. Chest radiographs show diffuse infiltrative patterns bilaterally, without consolidation, which can progress to a presentation similar to acute respiratory distress syndrome. Secondary bacterial pneumonia can occur from numerous bacteria (Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae). The most dreaded complication is staphylococcal pneumonia, which develops 2-3 days following the initial presentation of viral pneumonia. Patients appear severely ill, with hypoxemia, an elevated WBC count, productive bloody cough, and a chest radiograph showing multiple cavitary infiltrates. 
Treatment. People with the flu are advised to get plenty of rest, drink plenty of liquids, avoid using alcohol and tobacco and, if necessary, take medications such as acetaminophen (paracetamol) to relieve the fever and muscle aches associated with the flu. Children and teenagers with flu symptoms (particularly fever) should avoid taking aspirin during an influenza infection (especially influenza type B), because doing so can lead to Reye’s syndrome, a rare but potentially fatal disease of the liver. Since influenza is caused by a virus, antibiotics have no effect on the infection; unless prescribed for secondary infections such as bacterial pneumonia. Antiviral medication can be effective, but some strains of influenza can show resistance to the standard antiviral drugs. 
Diet. Normal diet is appropriate.
Activity. Patients with influenza generally benefit from bedrest. Most patients with influenza recover in 3 days; however, malaise may be present for weeks.
Medication. The two classes of antiviral drugs used against influenza are neuraminidase inhibitors and M2 protein inhibitors (adamantane derivatives). Neuraminidase inhibitors are currently preferred for flu virus infections since they are less toxic and more effective. Oseltamivir (Tamiflu) - 75 mg PO bid for 5 d.; prophylaxis - 75 mg PO qd.; Zanamivir (Relenza) - 5-mg oral inhalation bid for 5 d.
Prevention. Influenza vaccine provides good protection against immunized strains. The vaccination becomes effective 10-14 days after administration. 
In Ukraine, as of September 1, 2013, are allowed to use three vaccines: Vaxigrip (Sanofi Pasteur SA, France), as well as Fluarix ™ (production GlaxoSmithKline Biologicals Branch of SmithKline Beecham Pharma GmbH & Co.KG, Germany) and INFLUVAK ® (manufacturing Abbott Biologicals BV, Netherlands).

Prepared by Sorokhan Vasyl MD, PhD, Sydorchuk Aniuta MD, PhD



Як уберегтися від грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій

З настанням холодної пори року створюються сприятливі умови для поширення збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), що призводить до зростання рівня захворюваності на ці інфекції.  За прогнозами епідеміологів пік захворюваності на грип та інші ГРВІ  буде спостерігатися у кінці грудня 2013 року та кінці лютого початку березня 2014 року.

 

Що необхідно знати про ГРВІ:

 

·         До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій відноситься велика кількість вірусних захворювань, які перебігають з ураженням верхніх дихальних шляхів. Найбільш поширені ГРВІ: грип, парагрип, респіраторно-сентиціальна, аденовірусна та риновірусна інфекції.

·         Джерелом зараження при ГРВІ виступає хвора на ці інфекції людина;

·         Хворий виділяє збудників ГРВІ у довкілля з краплинками слизу та слини при кашлі, чмиханні, розмові;

·         Зараження здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини виділених хворим;

·         Хворий на грип, чи інші ГРВІ, за один день може заразити коло 100 здорових людей!

·         Характерні клінічні ознаки ГРВІ: підвищення температури тіла, слабкість, загальне нездужання, біль голови, першіння чи біль у горлі, сухий кашель, нежить, утруднене дихання через ніс.

 

Клінічна симптоматика грипу:

·         Захворювання здебільшого починається гостро, з ознобу, відчуття жару, сильного болю голови, болю в очах. Турбує ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон.

·         Вже в перші години хвороби температура тіла сягає 39–40°С. Утруднюється дихання через ніс, обличчя стає одутлим, очі блистять. Загалом обличчя хворого на грип нагадує обличчя заплаканої дитини.

·         На другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль за грудниною.

 

Поради щодо запобігання захворюванню на грип та інші ГРВІ:

 

Ø  Врегулюйте режим праці та відпочинку, не допускайте надмірних фізичних та психологічних навантажень, виділяйте достатньо часу на сон;

Ø  Здійснюйте прогулянки на свіжому повітрі, використовуючи для цього парки, сквери чи зону прибудинкових зелених насаджень;

Ø  Виходячи на вулицю вдягайтеся відповідно до погоди, уникайте переохолодження, протягів, промокання ніг;

Ø  Обмежте відвідування заходів із великим скупченням людей (кінотеатри, дискотеки тощо);

Ø  Обмежте користування громадським транспортом, якщо відстань невелика краще пройдіться;

Ø  Регулярно проводьте вологе прибирання та провітрювання квартири (кімнати) у якій проживаєте;

Ø  Врегулюйте режим та раціон харчування. Вживайте їжу не менше 3-х разів на добу з обов’язковою першою стравою під час обіду;

Ø  Кожен день споживайте фрукти (яблука, груші, апельсини, мандарини), а також салати із сирої капусти, моркви, буряка, заправлені зеленню, часником, цибулею;

Ø  Віддайте перевагу напоям із ягід, а саме чаям та відварам із сушених, заморожених чи перетертих з цукром калини, ожини, смородини, суниці;

Ø  Уникайте спілкування з хворими на ГРВІ друзями, сусідами та знайомими. 

Ø  При необхідності користуйтеся марлевою пов’язкою на заняттях, у приміщеннях торгових закладів, громадському транспорті, тощо   

 

Медикаментозні засоби профілактики грипу та інших ГРВІ:

 

ü Аміксин (0,125)  Застосовують по 1 табл.  1 раз на тиждень, впродовж 6-и тижнів.

ü Амізон (0,25)   Застосовують по  1 табл. на добу після їжі не розжовуючи – 3-5 діб, далі – по 1 табл. 1 раз у 2 дні – 2-3 тижні.

ü Імунофлазід   Застосовують препарат по 8 мл 2 рази на день протягом 14 днів.

ü Оксолінова мазь 0,25 %   Змащують слизові оболонки носу 2 рази на добу, впродовж 25 діб.

Найефективнішим засобом профілактики грипу є вакцинація. В Україні зареєстровані наступні протигрипозні вакцини: «Ваксігрип», «Флюарикс», «Інфлувак» виробництва Франції, України-Франції, Німеччини та Нідерландів.     Мінімальний термін часу для вироблення імунітету після щеплення – 3 тижні, оптимально – 4-6 тижнів. Вакцинація є не тільки єдино надійним, але й найдешевшим  методом боротьби з грипом.

Розроблено на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ. Тираж 100 примірників. Відповідальний професор Москалюк В.Д., доцент Рандюк Ю.О.

































































Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології Буковинського державного медичного університету інформує: 
Що необхідно знати про грип 

Грип – гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке перебігає з вираженою інтоксикацією та запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, переважно трахеї. 
Не зважаючи на значні досягнення сучасної медицини у вивчені грипу він залишається малокерованою інфекцією із щорічним сезонним підвищенням захворюваності, епідемічними спалахами кожні 2-3 роки та розвитком пандемій кожні 10-30 років. Ця недуга охоплює велике місто за 1,5-2, країну – за 3-4 тижні. Під час епідемічних спалахів грипу в уражених регіонах хворіє від 30 до 50 % населення. І навіть у “найспокійніші” роки у світі більше 30 млн. людей хворіє грип. Така висока захворюваність на грип зумовлена здатністю вірусу швидко змінюватися. У зв’язку з цим імунітет після раніше перенесеного грипу не вберігає людину від захворювання при заражені зміненим штамом. Одна і та ж людина впродовж життя може багато разів хворіти на грип. 

Зазвичай грип перебігає в легких та середньотяжких формах і не становить загрози для здоров’я хворого. Однак це не така вже й безпечна хвороба. У частини хворих ця недуга має тяжкий перебіг або ж виникають ускладнення, які спричиняються супутньою бактерійною флорою (гайморит, фронтит, отит, пневмонія) чи безпосередньою дією вірусу (геморагічний набряк легень – атипова пневмонія, гострий менінгоенцефаліт, арахноїдіт, набряк мозку, гостра серцева слабкість, глумерулонефрит). Останні, якраз і призводять до смерті хворих на грип чи стають причиною інвалідизації. Частіше тяжкі ускладнення грипу виникають в осіб із зниженим імунітетом, хронічними захворюваннями серця, легень, нирок, вагітних та тих, що переносять недугу „на ногах”.

Враховуючи можливі тяжкі наслідки грипу для здоров’я та життя, лікування цієї хвороби не повинне обмежуватися лише симптоматичними засобами (жарознижуючі, протизапальні, протикашлеві та інші подібної дії препарати). При появі перших клінічних ознак хвороби (підвищенні температури тіла, болю голови, болю в очах, ломоти в попереку, крижах, суглобах) необхідно зразу ж звернутися до лікаря. Оскільки лише лікар спроможний об’єктивно оцінити тяжкість перебігу хвороби та призначити оптимальне лікування, яке поряд із симптоматичними засобами буде включати в себе ліки, які прямо чи опосередковано знищують вірус. Наразі арсенал противірусних засобів, які застосовуються для лікування грипу нараховує багато найменувань і щорічно продовжує поповнюватися. До лікарських засобів, які володіють прямою противірусною дією і знайшли широке застосування у медичній практиці відносяться амантадин, ремантадин, амбен, амінокапронова кислота, віразол, осельтамівір, рибавірин в аерозолі та багато інших препаратів. Противірусна дія вказаних препаратів базується на пригнічені розмноження вірусу грипу в організмі людини. Приймати ці препарати слід ретельно дотримуючись рекомендацій лікаря чи інструкції оскільки їх ефективність залежить від періоду хвороби на якому розпочинається лікування, серотипу вірусу, який викликав хворобу та деяких інших факторів. Досить ефективними у лікуванні грипу є лікарські засоби з поєднаною противірусною, імуномодулювальною та інтерфероногенною дією. Вони не лише пригнічують розмноження вірусу, але й активують імунну систему, що суттєво пришвидшує видалення збудників з організму. Найбільш відомими препаратами з цієї групи є амізон, аміксин, арбідол, гропринозин, протефлазид. Препарати цієї групи також застосовуються для профілактики грипу, хоча їх ефективність у цьому напрямку є недостатньо високою.

Не зважаючи на величезну кількість протигрипозних лікарських препаратів та засобів народної медицини найбільш ефективним методом боротьби з цією недугою все таки залишається вакцинація. Поствакцинальний імунітет у повній мірі вберігає щепленого від захворювання. Наразі в Україні зареєстровані, і відповідно, дозволені до використання наступні протигрипозні вакцини: «Ваксігрип», «Флюарикс», «Інфлувак» виробництва Франції, України-Франції, Німеччини та Нідерландів. На введення цих вакцин виробляється імунітет до всіх трьох вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в епідемічному сезоні 2013/14 років. Мінімальний термін часу для вироблення імунітету після щеплення – 3 тижні, оптимально – 4-6 тижнів. Враховуючи прогнози ВООЗ щодо початку сезонного підвищення захворюваності на грип в України, вакцинуватися проти цієї недуги варто уже зараз. Проте і під час поширення грипу вакцинація не протипоказана (крім живих вакцин). У цьому випадку протигрипозна вакцина виконує, як профілактичну, так і лікувальну функцію. Люди, які щепилися проти грипу і через кілька днів захворіли переносять грип, як правило, у легкій формі і без ускладнень. Слід зазначити, що сучасні протигрипозні вакцини є достатньо безпечними, поствакцинальні реакції виникають рідко, а ускладнення практично не реєструються. Тому майже всі сучасні вакцини можна використовувати для щеплення дітей та вагітних жінок. Протипоказом до проведення щеплень проти грипу є гострі запальні захворювання, хронічні хвороби у стадії декомпенсації, тяжкі захворювання центральної нервової системи та тяжкі алергічні реакції. Не варто також вакцинуватися особам, які мають алергію на жовток курячого яйця.

Загалом вакцинація є не тільки єдино надійним, але й найдешевшим методом боротьби з грипом. Економічні затрати на медикаментозну профілактику чи лікування навіть неускладненого грипу значно перевищують вартість вакцини.

Підготував
доцент кафедри інфекційних хвороб 
та епідеміології Рандюк Юрій Олександрович

4-5 квітня 2013 року на базі Івано-Франківського національного медичного університету відбувся ІІ етап Всеукраїнської студентської олімпіади з навчальної дисципліни «Інфекційні хвороби».
За результатами всіх конкурсів ІІІ місце виборов представник Буковинського державного медичного університету, студент VI курсу медичного факультету №1 Барбе Андріан.
Колектив кафедри інфекційних хвороб та епідеміології щиросердечно вітає призера.
 

27 березня 2013 року відбулося засідання Х Ювілейної міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання медицини і фармації», секція  №11 -  "Інфекційні хвороби" . 
Наукові роботи оцінені за загальноприйнятими критеріями. За сумарною кількістю балів визначили переможців. Дипломи отримали наступні доповідачі: 
  • Перше місце – Вілігорська Катерина Володимирівна, "Епідеміологічний моніторинг ВІЛ-інфекції у Чернівецькій області" (науковий керівник – к.мед.н., ас. Меленко С.Р.), БДМУ, Чернівці. 
  • Друге місце – Хайменова Галина Сергіївна, "Ефективність використання небулайзерної терапії при лікуванні ГРВІ" (науковий керівник – проф. Потяженко М.М.), УМСА, Полтава. 
  • Третє місце – Білик Ігор Сергійович, "Нанотехнології у подоланні антибіотикорезистентності" (науковий керівник – ас. Голяр О.І.), БДМУ, Чернівці. 
В номінації „За оригінальність наукового дослідження” перемогла Сафрюк Анастасія Олександрівна "Зв’язок дисбіозу кишечнику й імунітету та їх корекція пробіотиками" (науковий керівник – ас. Баланюк І.В.), БДМУ, Чернівці. 
Грамоту „За кращу презентацію наукової роботи” отримала Рудяк Яна Павлівна „Динаміка поширеності та особливості епідеміології сказу на території Чернівецької області” (науковий керівник – викл. Дригібка Ж.Д.), БДМУ, Чернівці. 
За активну участь у науковій дискусії нагороджена Дрозд Вікторія Юріївна „Малярія. Сучасний погляд на проблему профілактики” (науковий керівник – ас. Голяр О.І.), БДМУ, Чернівці. 

Щиро вітаємо переможців!!!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, професор Москалюк В.Д.


Х Ювілейна міжнародна медико-фармацевтична конференція студентів та молодих вчених «Актуальні питання медицини і фармації», секція №11 - інфекційні хвороби.



ВІЛ може торкнутися кожного! 

ВІЛ-інфекція – це вірусний антропоноз із епідемічним поширенням, який характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету внаслідок руйнування Т-лімфоцитів, що призводить до поєднання різних вторинних інфекцій і новоутворень. 
Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивні. Проте лише кінцева ( IV-та ) стадія хвороби називається СНІД - Синдром набутого імунодефіциту людини. 
Пандемія ВІЛ в Україні розпочалася наприкінці 80-х років ХХ ст.. З 1995р. у південних областях (Одеська, Миколаївська, Херсонська, м. Кривий Ріг та ін.) зареєстровано вибухоподібний сплеск інфекції серед ін’єкційних наркоманів. В теперішній час частіше має місце статевий шлях передачі. 
Епідемія ВІЛ-інфекції у цій ситуації може розглядатися як вторинне явище і повною мірою залежить від росту наркоманії та хвороб, що передаються статевим шляхом, тобто є соціальною проблемою суспільства. 
Вірус був відкритий у 1983 р. Монтаньє, у травні 1984 р. амер. дослідниками на чолі з Р. Галло. Збудник (або ВІЛ- вірус імунодефіциту людини) належить до родини ретровірусів, містить РНК. За рахунок ферменту – зворотня транскриптаза, віруси здатні копіювати генетичну інформацію із своєї РНК на ДНК клітин людини, зумовлює вибіркове ураження Т-лімфоцитів (хелперів). Віруси здатні до значної мінливості. Ще недавно розрізняли ВІЛ-1 (розповсюджений у Північній Америці та Європі) і Віл-2 (переважно в Південній і Західній Африці). Сьогодні відомо 5 типів вірусу. 
Джерелом збудника є інфікована людина. Вірус виявляється в усіх біологічних рідинах – крові, спермі, слизу піхви, слині, сльозах, сечі, поту, грудному молоці. Найбільше його концентрується у крові, спермі, слизу піхви та грудному молоці. В інших рідинах його концентрація незначна і за умови дотримання санітарно-гігієнічних вимог під час побутового спілкування зараження не відбувається. 
ВІЛ передається трьома чітко визначеними шляхами: 
  1. 1. ВІЛ може передатися при незахищеному статевому контакті, якщо один із партнерів є носієм. Тому необхідно захищатися і правильно користуватися чоловічими та жіночими презервативами. 
  2. 2. ВІЛ може передаватися через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров'ю леза. Тому вкрай важливо використовувати одноразові голки та леза. Достатньо вимити в гарячій воді руки або об'єкти, на які потрапила кров. 
  3. 3. ВІЛ може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або годування груддю. Якщо ВІЛ-позитивна матір вирішить народити дитину, лікар зможе надати інформацію про те, яке лікування існує на сьогоднішній день, що знижує ризик зараження дитини. Таким чином існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини, а решта шляхів про які ви можете почути - лише домисли. 
Наступні твердження є істинною правдою:
  • Шкіра нездоланний бар'єр для ВІЛ. 
  • Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ. 
  • Можна торкатися, обніматися, цілуватися із ВІЛ-позитивною людиною, можна носити одяг ВІЛ-позитивної людини. 
  • Можна користуватися предметами та пристроями, туалетом, душем, білизною разом із ВІЛ - інфікованою людиною. 
  • ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини. 
Клінічні прояви ВІЛ-інфекції на самому початку захворювання мають лише 30-40 % осіб (переважно у вигляді синдрому, який подібний до інфекційного мононуклеозу), стадія носійства ВІЛ ( I клінічна стадія ) проходить без будь-яких клінічних ознак. 
IV клінічна стадія ( власне СНІД ) зумовлена неспроможністю імунної системи. Клінічна картина залежить від приєднання тяжких інфекційних хвороб або саркоми Капоші. Інфекційні захворювання часто спричинені умовно-патогенною або навіть сапрофітною флорою, що бурхливо розмножується в умовах нестачі захисних сил. 
Ураження дихальної системи відзначають в 50-100% хворих. В Україні найчастіше виявляють туберкульоз легень, на Заході - пневмоцистну пневмонію. 
При ураженні ЦНС - частий біль голови, ослаблення пам'яті та ін. неврологічна симптоматика. У дітей - затримка психічного та фізичного розвитку. Нервову систему здебільшого уражають токсоплазми, цитомегаловіруси, віруси герпесу. Можуть розвинутись енцефаліти, лімфома мозку. 
Часто розвиваються тривалі проноси, які спричиняються найпростішими та супроводжуються метеоризмом, гарячкою, зневодненням, вітамінно-білковою недостатністю. Випорожнення смердючі, рясні, водянисті, знебарвлені. Нерідко - гельмінтози. 
У дорослих виникає саркома Капоші, яка локалізується на ногах, у ділянці голови, обличчя, тулуба. Виникають чітко обмежені безболісні плями, бляшки, вузли червоно-синюшного кольору розміром 3-5 мм. Поступово елементи збільшуються, набувають форми кільця, робляться щільними, із западінням у центрі. Згодом вони некротизуються, швидко з'являються метастази, що проникають у внутрішні органи і лімфатичні вузли. 
Доцільно максимально обмежити коло осіб, які мають інформацію про ВІЛ-інфікованого, і сприяти його соціальній адаптації. 
Принципи лікування: 
  • противірусна, високоактивна антиретровірусна терапія ( ВААРТ ), спрямована на пригнічення реплікації ВІЛу . 
  • профілактика і лікування інфекційних хвороб, злоякісних новоутворень чи інших хвороб, що можуть виникнути чи вже виникли внаслідок імунодефіциту; 
  • дезінтоксикація, корекція порушень обміну речовин, водно-електролітного балансу, кислотно-лужної рівноваги тощо; 
  • догляд; 
  • психосоціальна допомога. 
Одночасно застосовують як мінімум 3 препарати ВААРТ. 
Найчастіше використовують такі групи ВААРТ: нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (азидотимідин, ламівудин, тенофовір), ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (невірапін, ефавіренз) та інгібітори протеаз - препарати, що здатні блокувати активність вірусних протеаз (лопінавір/ ритиновір, дарунавір). 
Сьогодні лікування, нажаль, не може привести до одужання, проте, воно може повернути до нормального ритму життя, оскільки лікування попереджує розмноження вірусу та розвиток хвороби. Лікування антиретровірусними препаратами безкоштовне та проводиться в Чернівецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом по вул. Мусоргського 2, за призначенням лікаря. В першу чергу призначаються такі препарати вагітним ВІЛ-інфікованим жінкам, дітям, народженим від ВІЛ-інфікованих матерів та іншим ВІЛ-інфікованим. 
ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ-інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ-позитивна людина має право: вести особисте життя, мати друзів, одержувати інформацію і освіту. Людина має право жити! 
З метою запобігання ВІЛ-інфікування радимо: не вживати наркотичні речовини, особливо ін’єкційним шляхом, не вступати в незахищені належним чином статеві стосунки з випадковими партнерами, обстежуватись на ВІЛ чоловікам та жінкам перед створенням сім’ї та звертатися для проведення профілактичного лікування вагітним ВІЛ-інфікованим та дітям, народженим від таких матерів !!! 

Асистент кафедри інфекційних хвороб 
та епідеміології Буковинського державного 
медичного університету Соколенко М.О.



ТЕСТУВАННЯ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ!                      


За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кількість нових випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у світі значно скоротилася, проте Східна Європа, на жаль, залишається лідером серед поширення небезпечної хвороби. Найвищий відсоток усіх нових випадків зараження спостерігається в Україні та Росії. За офіційними даними, станом на 01.10.12р. в Україні зареєстровано 218023 випадків ВІЛ-інфекції, за неофіційними підрахунками їх майже в два рази більше.
Вірус імунодефіциту людини уражає найбільш працездатну і репродуктивну частину населення, що може привести до посилення і загострення негативних демографічних і соціально-економічних тенденцій. 
З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році і до 01.10.12 року включно, в Чернівецькій області офіційно зареєстровано 1059 випадків ВІЛ-інфекції, у тому числі 241 випадків захворювання на СНІД (в Україні станом на 01.10.12р. – 53918), 118 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом (в Україні станом на 01.10.12р. – 27547), 182 дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих жінок (в Україні станом на 01.10.12р.– 35744). Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції зареєстрована у віковій групі 25-49 років – 65%. Проте зараз трапляються випадки ВІЛ-інфікування серед осіб старшого віку після 50 років. На сьогодні в області переважає статевий шлях інфікування – 62%. 
За 9 місяців 2012р. в Чернівецькій області зареєстровано: 79 нових випадків ВІЛ-інфекції; 24 нових випадки захворювання на СНІД; 12 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом; народилося 18 дітей від ВІЛ-інфікованих жінок. 
Протягом тривалого часу людина може не знати свого ВІЛ-статусу, інфікуючи інших, особливо в перші місяці. В інфікованих спочатку взагалі хвороба перебігає безсимптомно або може розвинутися грипоподібний синдром, включаючи лихоманку, головний біль, висип або біль у горлі. У міру прогресування інфекції можуть розвиватися інші ознаки і симптоми, такі як збільшення лімфовузлів, немотивована втрата ваги, лихоманка, діарея, кашель та інші. 
Зважаючи на швидкість поширення епідемії, кожному слід рекомендувати консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію. Слід пам'ятати, що після первинного зараження, антитіла до ВІЛ з'являються у крові від 2 тижнів до 6 місяців. Період між інфікуванням та появою антитіл до ВІЛ у крові, називається сероконверсією або періодом «вікна». Протягом цього періоду ВІЛ-інфікована людина може все ще поширювати хворобу, навіть якщо тест не виявлятиме антитіла. 
Тестування необхідно провести в 6 тижнів, 3 місяці, 6 місяців після ймовірного зараження, щоб дізнатися, чи дійсно людина є ВІЛ-інфікованою! 
До тестування проводиться передтестове консультування, що дає можливість отримати достовірну інформацію, усвідомити можливий ризик інфікування, оцінити свою поведінку і прийняти заходи, щоб захистити себе та інших. 
Тестування на ВІЛ-інфекцію не можна виконати без Вашої згоди. Ви самостійно з допомогою консультантів вирішуєте чи тестування є необхідним для Вас. Дуже важливо з’явитися на післятестове консультування для отримання результату тестування, який, як правило, при ІФА діагностиці готовий через 1 добу після забору крові. Результати не оголошуються по телефону та через третіх осіб. 
Тест на ВІЛ є безкоштовним та анонімним. Лікування ВІЛ-інфекції в Україні проводиться безкоштовно. 
Щоб пройти тест на ВІЛ та з'ясувати інші питання щодо ВІЛ-інфекції, звертайтесь в Чернівецький обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом (м. Чернівці, вул. Мусоргського, 2, з 8.00 до 20.00, тел.0372-54-18-96). 
НЕ ДАМО СНІДУ ШАНС! 

асистент кафедри інфекційних хвороб 
та епідеміології Буковинського державного 
медичного університету, к.мед.н. Меленко Світлана
Comments