Новини

НА КАФЕДРІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ВІДБУЛОСЯ СЕКЦІЙНЕ ЗАСІДАННЯ BIMCO

02.04.2024 на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології відбулося секційне засідання в рамках 11 Буковинського міжнародного медичного конгресу. Із вступним словом виступив голова секції – завідувач кафедри професор Василь МОСКАЛЮК. Участиків засідання також привітали співголови – доценти Юрій РАНДЮК, Василь СОРОХАН, Олена МИРОНИК. З порядком денним учасників ознайомила секретар секції, асистент кафедри, PhD Тетяна КОЛОТИЛО.

На секції «Інфекційні хвороби» було представлено 10 доповідей, в яких висвітлено актуальні проблеми інфекційної патології в умовах сьогодення.

Перемогу на секції здобула студентка 1 групи 5 курсу Дарина БРАГАР з доповіддю «Особливості діагностики церебрального токсоплазмозу у ВІЛ-інфікованих» (науковий керівник – доц. Світлана МЕЛЕНКО). Друге місце отримала студентка 2 групи 5 курсу Вікторія ГЕРМАК (науковий керівник – професор Василь МОСКАЛЮК). Третє місце виборов студент 24 групи 5 курсу Володимир ЙОНИК (науковий керівник – доц. Христина ПУДЯК).

У номінації за «Найкращу презентацію» перемогу здобув студент 5 групи 5 курсу Андрій БАБЛОНЮК. За активну наукову дискусію нагороджена студентка 2 групи 5 курсу Тетяна БЕЗЕРКО. За актуальне наукове дослідження нагороду отримала студентка 16 групи 5 курсу Діана ФОРМАНЮК.

На заході панувала дружня атмосфера. Всі присутні активно приймали участь у науковій дискусії і жваво обговорювали доповіді учасників.

1-й етап Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Інфекційні хвороби» відбувся 25 березня на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології, в якому взяли участь 15 студентів 5-6 курсів спеціальності «Медицина».

Завдання складалися з тестування та вирішення ситуаційних завдань, що дало можливість оцінити вміння студентів проводити диференційну діагностику інфекційних хвороб, лабораторну та інструментальну діагностику, а також призначати етіотропне лікування і встановлювати діагноз за МКХ-10.

Призери Олімпіади:

І місце – Брагар Дарина Олександрівна – студентка 5 курсу медичного факультету №1.
ІІ місце – Хованець Крістіна Русланівна – студентка 6 курсу медичного факультету №1.
ІІІ місце – Станкевич Людмила Ігорівна – студентка 5 курсу медичного факультету №1.

Викладачі, які підготували призерів: проф. Москалюк В.Д., доц. Соколенко М.О., доц. Баланюк І.В.

Кафедра дякує всім учасникам за активну участь в олімпіаді.

ВІЛ-IНФЕКЦІЯ – актуальна проблема сьогодення!

ВІЛ-інфекція – повільна, на сьогодні невиліковна інфекційна хвороба людини, яка спричиняється вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини. СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – остання стадія ВІЛ-інфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, хронічними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи.

Джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров'ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.

ВІЛ передається:

при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
через кров, при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також при застосуванні забрудненого кров'ю, нестерильного медичного інструментарію;
дитині від ВІЛ-інфікованої матері. Інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.

Підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших - насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.

ВІЛ найчастіше вражає:

ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;
сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту – презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.

Ризик зараження зростає за наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.

У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров'я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8-12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.

Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.

ВІЛ не передається через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Ця недуга не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи, тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. ВІЛ не можна заразитись в громадському транспорті.

Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена.

Визначити інфекцію можна:

У відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на ВІЛ проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.

Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один з цих збудників, вона знищується.

Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.

В лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу тощо обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.

Перебіг хвороби. Перші симптоми хвороби спостерігаються, в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала гарячка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба триває кілька років, людина виснажується і гине. Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартість таких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.

Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьому. Таким чином, зв'являється можливість захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ та наркотику для особистості та суспільства.

Чи можна вберегти себе від ВІЛ-інфекції?

На сьогодні ВІЛ-інфекція немає радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування.

У зв'язку з цим, необхідно:

приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самостверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів;
сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30-50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайшвидше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Бережіть своє здоров'я!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології, д.мед.н. Василь МОСКАЛЮК

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

На кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології було проведено ряд заходів, приурочених до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, яке щороку відмічається 1-го грудня.

Зокрема, 28.11.2023 року відбулось планове засідання наукового гуртка на тему: «ВІЛ-інфекція: сучасні тенденції». Кураторами засідання були доцентки Баланюк Ірина та Андрущак Маргарита. З доповіддю виступила студентка 6-го курсу 7 групи Ковалик Тереза. На засіданні обговорювались актуальні дані ВІЛ-інфекції в Україні, зокрема в Чернівецькій області.

На засіданні гуртка провели анонімне експрес-тестування членів-гуртківців на виявлення антитіл до ВІЛ. В кінці відбулась активна дискусія щодо сучасних досліджень у вивченні ВІЛ-інфекції та підходів до лікування.

30.11.2023 завідувач кафедри професор Москалюк Василь виступив перед студентами 5 та 6 курсів і наголосив на актуальності ВІЛ-інфекції як у світі, так і Україні у зв’язку із зростанням рівня захворюваності, а також смертності від цієї недуги, а також необхідності скринінгових обстежень.

Було наголошено студентам, щоб вони максимально поширювали отриману інформацію серед населення.

Наприкінці заходу студентам були роздані пам'ятки з ВІЛ-інфекції «Знати – означає попередити»!!!

Доцентка Меленко Світлана провела практичне заняття на базі Чернівецького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Зі студентами поспілкувався головний лікар центру Мочульський Володимир, який ознайомив студентів із ситуацією з ВІЛ-інфекції в Чернівецькій області. Також відвідали лабораторію ЧОЦПБС та самостійно провели тестування на ВІЛ-інфекцію.

Також співробітники кафедри асистентки Бойко Юлія, Колотило Тетяна, Рудан Іванна, доцентка Пудяк Христина зі студентами 13 групи 5 курсу та лікар-інтерн-епідеміолог Стринадко Яна підготували відеоролики з інформацією про екстрену профілактику ВІЛ-інфекції, а також розвінчали основні міфи, пов’язані з цією недугою, з метою підвищення загальної обізнаності.

Доцент Соколенко Максим разом зі студентами іноземними громадянами 45 групи 5 курсу провели акцію, присвячену ВІЛ-інфекції, а також поширили флаєри серед населення.

Завідувач кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології, д.мед.н. Василь МОСКАЛЮК

Як вірус гепатиту А потрапляє до нашого організму?

Механізм "фекально-оральний". Інфікування може відбуватися через брудні руки, заражену воду, до якої, на жаль, належать багато джерел і водойми, в яких міститься гепатит А, немиті овочі/фрукти, через близький контакт із носієм вірусу.

Вірус гепатиту А дуже стійкий: при кип'ятінні він гине не відразу, а лише через 5-10 хвилин. У відкритій воді може жити кілька діб, що пояснює спалахи захворюваності у літній період.

У групі ризику – кожен, хто не щепився і не хворів на гепатит А. Найбільш небезпечний вірус для дітей молодшого віку та для людей похилого віку, особливо за наявності хронічних захворювань.

Гепатит А симптоми:

біль у животі
нудота, блювання
діарея
втрата апетиту
підвищення температури тіла
слабкість, головний біль
темна сеча та знебарвлений кал
пожовтіння шкіри, склер, слизових

Лікування гепатиту А

Не існує спеціального противірусного лікування гепатиту А, і інфекція зазвичай проходить сама по собі без будь-якого медичного втручання. Імунна система організму зазвичай очищає вірус з часом. Однак підтримуюча терапія необхідна для лікування симптомів і сприяння одужанню. Ось деякі загальні заходи щодо лікування гепатиту А:

• Відпочинок: відпочивайте багато, щоб дати вашому організму відновитись від інфекції.

• Гідратація: пийте багато рідини, особливо води, щоб залишатися зволоженим і сприяти належному функціонуванню печінки.

• Ліки: уникайте ліків і речовин, які можуть пошкодити печінку, таких як алкоголь тощо. Проконсультуйтеся зі своїм лікарем, перш ніж приймати будь-які нові ліки.

• Вживайте збалансовану та поживну їжу для підтримки печінки та загального здоров’я. Уникайте жирної їжі, яка може навантажувати печінку.

• Стежте за своїми симптомами та зверніться до лікаря, якщо вони погіршаться або якщо у вас з’являться будь-які серйозні симптоми, такі як сильний біль у животі, постійне блювання або сплутаність свідомості.

• Дотримуйтеся рекомендацій лікаря та відвідуйте наступні консультації відповідно до порад.

Госпіталізація може знадобитися в деяких випадках, наприклад, у людей з ослабленим імунітетом. Госпіталізація може бути необхідна для лікування таких ускладнень, як печінкова недостатність або енцефалопатія.

Профілактика гепатиту А

Профілактика є ключем до запобігання зараженню гепатитом А, і найефективнішою профілактикою є вакцинація. Вакцина проти гепатиту А безпечна та високоефективна, забезпечує тривалий імунітет проти вірусу. Зазвичай вакцину вводять двома дозами з рекомендованим інтервалом між дозами від 6 до 18 місяців.

Інші профілактичні заходи включають:

• Гігієна рук: ретельно мийте руки з милом і водою після використання ванної кімнати, перед приготуванням або вживанням їжі та після контакту з потенційно забрудненими предметами.

• Будьте обережні з їжею та водою, які ви споживаєте, особливо під час поїздок у райони з поганими санітарними умовами. Уникайте вживання сирих або недоварених молюсків і забрудненої води.

• Постконтактна профілактика: для осіб, які зазнали впливу вірусу гепатиту А або мають високий ризик, постконтактна профілактика імуноглобуліну може забезпечити тимчасовий захист від вірусу.

• Дотримуйтеся правил гігієни: підтримуйте чистоту в середовищі проживання та уникайте спільного використання особистих речей (таких як зубна щітка чи бритви), які можуть контактувати з інфікованими рідинами організму.

• Запобіжні заходи під час подорожі: якщо ви подорожуєте в регіони, де поширений гепатит А, переконайтеся, що ви вакциновані перед поїздкою та дотримуйтесь заходів безпеки в їжі та воді.

Дотримуючись цих профілактичних заходів, можна значно знизити ризик зараження гепатитом А і захистити себе від цієї вірусної інфекції.

Висновок

Гепатит А є хворобою, якій можна запобігти та вилікувати. Вакцинація в поєднанні з належною гігієною може значно знизити захворюваність. Підвищуючи обізнаність про гепатит А та впроваджуючи відповідні профілактичні заходи, ми можемо працювати над зменшенням цього вірусу для глобальної охорони здоров’я. Якщо ви підозрюєте, що у вас гепатит А, або перебуваєте в групі ризику, проконсультуйтеся з лікарем для отримання рекомендацій та відповідного лікування.

Завідувач кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології, д.мед.н. Василь МОСКАЛЮК

Легіонельоз (хвороба легіонерів) – особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликається збудником Legionella pneumophila, має прояви пневмонії. Збудник вперше виділений у 1976 році після спалаху на з’їзді Американського легіону в Філадельфії, штат Пенсильванія, – звідси і пішла назва «хвороба легіонерів». Хвороба має клінічні прояви атипової пневмонії, з досить високою летальністю – 5-10 %. Але, легкі форми (лихоманка Понтіак) більш схожі на ГРВІ, що проявляються короткочасною гарячкою (до 2-5 діб), кашлем, сухістю та болем у горлі.

Актуальність цієї хвороби все зростає, що пов`язано з повномасштабною агресією росії та різким збільшенням внутрішньо переміщених осіб, їх перебуванням у центрах прийому. Саме у таких місцях скупчення людей найкраще реалізується аерозольний механізм зараження через кондиціонери чи вентиляційні системи.

На сьогодні спостерігається суттєве зростання захворюваності на цю недугу з високою смертністю в Польщі. Легіонела потрапляє в організм людини через дихальні шляхи з дрібнодисперсним аерозолем води, який утворюється при роботі приладів систем водопостачання – душових сіток, кранів тощо.

В системах водопостачання, кондиціонування та зволоження повітря, а також інших системах, пов’язаних з циркуляцією теплої води з температурою +20-50 °C, концентрація збудника значно зростає за рахунок утворення біологічно активних плівок на поверхні обладнання, що є ключовим фактором накопичення потенційно небезпечних концентрацій збудника (згідно з інформацією методичних рекомендацій “Епідеміологія, лабораторна діагностика та профілактика легіонельозу”, затверджених наказом МОЗ України від 08 серпня 2007 року №463).

Легіонельоз виникає частіше та перебігає тяжче в таких груп ризику:

Люди старше 65 років;
Пацієнти з діабетом або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ);
Люди, які палять;
Пацієнти із скомпрометованою імунною системою.

Легінельоз може перебігати у двох формах: хвороба легіонерів та гарячка Понтіак (непневмонічна хвороба легіонерів).

Хвороба легіонерів. Інкубаційний період триває 2-11 діб, у середньому 7 діб. У клінічній картині переважають явища непродуктивного кашлю і задишки, що починають турбувати з 4-6 дня хвороби. Нежить та інші симптоми ураження верхніх дихальних шляхів не турбують хворого. З розвитком хвороби кашель стає продуктивний з виділенням слизово-гнійного мокротиння, можливе кровохаркання. Задишка прогресує, до неї приєднується сильний біль у грудях. При об`єктивному обстеженні можна виявити притуплення перкуторного звуку, сухі та вологі хрипи. Майже у половини хворих можна вислухати шум тертя плеври. У деяких випадках захворювання може мати затяжний перебіг, що призводить до утворення фіброзу. Крім ураження дихальної системи страждають ще інші органи. ШКТ другий після респіраторного тракту страждає від легіонельозу. Найчастіше це проявляється водянистою діареєю, що триває 5-10 діб та блюванням. Симптоми ураження ЦНС можуть виникати у 20 %-50 % хворих. Вони страждають від головного болю, сплутаної свідомості, галюцинацій. У разі тяжкого перебігу хвороби наростає ГДН і настає смерть до кінця першого тижня хвороби.

Гарячка Понтіак має інкубаційний період від 6 годин до 3 діб. Ця гарячка починається з прогресивного нездужання, дифузного болю у м`язах, підвищення температури тіла до 39 °С, сухого кашлю, болю у горлі. Пневмонія не характерна. Часто можна спостерігати у хворих запаморочення, безсоння, порушення пам`яті. Рідко до цих симптомів приєднується діарея та блювання. Ця форма легіонельозу зникає без лікування через 2-3 дні.

Збудники легіонельозу не передаються від людини до людини!

Діагностика. При легіонельозі діагностика та лікування мають свої складнощі. По-перше, методом ІФА достовірно визначити збудника практично неможливо. По-друге, навіть за його наявності виділення легіонел з мокротиння важко. По-третє, без можливості достовірного визначення бактерії, що викликала захворювання, лікар змушений застосовувати бета-лактамні антибіотики як засоби емпіричної протимікробної терапії.

Пряме фарбування флуоресцентними антитілами
Культура харкотиння з використанням специфічних живильних середовищ
Швидкий аналіз сечі на антигени (тільки для pneumophila серогрупи 1)

Діагноз хвороби легіонерів встановлюється за результатами посіву харкотиння або рідини від бронхоальвеолярного лаважу. Посіви крові є ненадійними. Потрібні специфічні живильні середовища. Повільний ріст на лабораторних середовищах може затримати ідентифікацію на 3-5 днів.

Необхідно провести рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Зазвичай воно виявляє плями та швидко асиметрично прогресуючі інфільтрати (навіть на фоні ефективної антибіотикотерапії) з невеликим плевральним випотом або без нього.

Лікування

За легкого та середнього ступеня тяжкості застосовують азитроміцин по 0,5 г на добу або доксициклін по 0,2 г на добу. У разі тяжкого перебігу рекомендують парентерально вводити левофлоксацин по 0,5 г на добу або моксіфлоксацин по 0,4 г на добу. Тривалість лікування залежить від клінічної ситуації.

Гарячка Понтіак проходить сама по собі без лікування та не викликає тривалих проблем.

При появі вищевказаних ознак хвороби, звертайтеся за медичною допомогою!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології, д.мед.н. Василь МОСКАЛЮК

Грип – гостра антропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням дихальних шляхів, проявляється вираженою інтоксикацією, гарячкою і помірними катаральними явищами.

– найбільш розповсюджене вірусне захворювання, на яке майже щорічно хворіє від 10 до 25 % населення, а в період великих епідемій цієї хвороби, показник захворюваності може сягати до 80 %. З кожним роком зростає число випадків з тяжким чи атиповим перебігом, збільшується частота найрізноманітніших ускладнень. При цьому більше 80 % захворілих лікуються амбулаторно. Усе це значно підвищує роль своєчасної і кваліфікованої амбулаторної допомоги, вимагаючи від практичного лікаря глибоких знань патогенезу, а також чіткого розуміння основних принципів медикаментозної і немедикаментозної терапії грипу й інших гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Захворювання виникає раптово і перебігає з підвищеною температурою тіла, синдромом загальної інтоксикації і ураженням вірусами грипу респіраторного тракту. Хворий максимально контагіозний у перші дні від початку захворювання, коли при кашлі і чханні інтенсивно виділяє збудників – віруси грипу А, рідше В і С, які повітряно-краплинним шляхом передаються здоровим людям.

Віруси грипу епітеліотропні й уражають циліндричний епітелій верхніх дихальних шляхів, а також володіють вираженою вазотропністю і нейротропністю.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ на 2022-2023 рр. до складу вакцин проти грипу виробники включили такі штами:

вірус, подібний A/Victoria/2570/2019 (H1N1)pdm09;
вірус, подібний A/Cambodia/e0826360/2020 (H3N2);
вірус, подібний В/Washington/02/2019 (лінія B Victoria);
вірус, подібний B/Phuket/3073/2013

Лікування хворих передбачає раннє застосування етіотропних, імуностимулювальних, дезінтоксикаційних, нестероїдних протизапальних, антигістамінних препаратів, а також засобів, що проявляють локальну протизапальну дію на слизову оболонку дихальних шляхів, полівітамінних, загальнозміцнювальних тощо. Госпіталізації підлягають хворі з тяжким гіпертоксичним перебігом грипу, особливо ускладненого пневмонією, менінгоенцефалітами, тяжкими супутніми захворюваннями.

При легкому і середньотяжкому перебігу грипу лікування хворих проводиться вдома. Протягом усього гарячкового періоду хворий повинен дотримуватися суворого ліжкового режиму. Дієта – молочно-рослинна з вживанням гарячого чаю з лимоном, із плодів калини, чорної смородини, малини, настою плодів лапи, листя ромашки, евкаліпта, лужних мінеральних вод типу «Боржомі», «Лужанська», «Поляна Квасова», «Свалява», молока з медом, регідрону, глюкосолану.

Етіотропна терапія передбачає раннє застосування противірусних засобів:

Озельтамівір, який призначають по 75 мг 2 рази на день протягом 5 діб.

Занамівір у вигляді порошку по 2 інгаляції (5 мг) 2 рази на добу 5 діб;

Лаферобіон по 1 млн МО 1 раз на день в перші дні хвороби у вигляді інгаляцій;

Протефлазід (за схемою);

Імунофлазід (за схемою).

У якості імуномодулювальних засобів можна рекомендувати :

Новірин по 1 табл. по 1000 мг 3-4 рази на добу впродовж 5-7 діб.
Амізон 0,5 г 3 рази на день впродовж 2 тижнів.
Аміксин, у перші 2 дні лікування по 125 мг, потім по 125 мг через 48 год. Курсова доза – 750 мг.
Дезінтоксикаційні заходи в перші 2-3 дні від початку хвороби, окрім щедрого пиття включають прийом будь-якого із зазначених сорбентів:
Ентеросгель обо сорбогель по 15-20 г 2 рази на день;
Аеросил, полісорб чи силард по 4 г 3 рази на день за годину до їжі;
Карболонг по 10,0 г два рази на день.

Доцільно також використання потогінного чаю (25 г липового цвіту, 10 г плодів шипшини, 5 г ромашки, 10 г мати-й-мачухи, 20 г подорожника: 4 чайні ложки суміші залити 200 мл окропу і пити через 10 хв по 1 столовій ложці 3 рази на день).

Нестероїдні протизапальні засоби призначаються з метою зменшення вироблення біологічно активних речовин, стимуляції вироблення ендогенного інтерферону, а також для зменшення болю, гіпертермії і полегшення інших дискомфортних симптомів. При цьому важливе індивідуальне дозування засобів, що володіють жарознижувальним ефектом, оскільки імунний захист організму найбільш ефективний при температурі тіла 38,0-38,5 °С у дорослих.

Критерії вибору нестероїдних протизапальних препаратів багато у чому базуються на їхніх фармакологічних властивостях, а також на наявних у пацієнта факторів ризику і протипоказань.

При високій температурі тіла дорослим рекомендується застосування парацетамолу по 500 мг 2 рази на день або ібупрофен 200 мг 2 рази на день. У випадку сполучення гіпертермії з вираженими симптомами ураження епітелію дихальних шляхів доцільно призначати нестроїдні протизапальні препарати з десенсибілізуючими й антигістаміними препаратами (глюконат кальцію, діазолін, ніксар, супрастін, тавегіл), або будь-який комбінований препарат, що містить у єдиній лікарській формі нестероїдний протизапальний, протинабряковий, антигістамінний та інші агенти.

Для розрідження харкотиння і поліпшення дренажної функції бронхів рекомендуються відхаркувальні і муколітичні засоби: муколтин, лазолван, пульмобріз, бромгексин, пульмолор. Показані теплі вкутування грудної клітки, інгаляції настою шавлії, ромашки, евкаліпта. Ефект гірчичників і інгаляцій одночасно створює CHEST RUB (Чест Раб) – мазь з камфорним, ментоловим, евкаліптовим, й іншими ефірними оліями, що втирається у шкіру грудної клітки і шиї. Компоненти мазі проявляють місцеву подразнюючу, зігрівальну дію, а вдихання лікарських випарів сприяє досягненню протизапального і відхаркувального ефектів.

Відома також висока бактерицидна активність ефірних олій (особливо евкаліптового) і їхня здатність знижувати приживленість вірусу на слизових оболонках дихальних шляхів.

Важливою умовою нормальної дренажної функції бронхів є повноцінне зволоження їхньої слизової оболонки, що неможливо без щедрого пиття і вільного дихання носом. Це робить необхідним використання засобів, що зменшують набряк слизової носових ходів. У першу чергу Назолу (оксиметазолину гідрохлорид, 0,05 %), який проявляє пролонгований (до 12 год) протинабряковий ефект і зволожує слизову оболонку носа. У випадках рясних рідких виділень з носа краще використовувати засоби, що не володіють вираженим зволожуючим ефектом (ксилометазолін, галазолін), а також препарати на основі ефірних олій рослинного походження (пиносол у виді крапель у ніс).

При кон`юнктивіті використовують окомістин та окоферон.

Як препарати супроводу, що проявляють неспецифічну імуномодулювальну дію, загальнозміцнювальну дію, знижують проникність стінки капілярів на всіх етапах профілактики і лікування, включаючи період реконвалесценції, крім засобів з антиоксидантними властивостями, можуть використовуватися препарати, що містять кальцій і інші макро- і мікроелементи: кальцію глюканат, кальцію гліцерофосфат, теравіт, супрадин, аскуротін та ін.

У випадках тяжкого перебігу грипу, збереження високої температури тіла після 5-го дня хвороби, наявності рясних гнійних домішок у харкотинні, виділеннях з носа, загостреннях супутньої хронічної патології, для пригнічення бактеріальної мікрофлори, призначають антибактеріальні препарати: амоксицилін, цефтазидим, еритроміцин, цефепім та ін.

СИМПТОМАТИЧНІ ЗАСОБИ

Колдакт – 1-2 капсули на день після прийому їжі

Фервекс – по 1 пакетику 2-3 рази на день, до 5 діб;

Колдфлю – по 1 табл. 3-4 рази на день.

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

При тяжких бактерійних ускладненнях грипу доцільно ширше застосовувати нові макроліди (сумамед, азитроміцин);

цефалоспорини ІІІ покоління (цефтазидим);

комбінації цефалоспоринів чи пеніцилінів з інгібіторами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам, тазобактам), аміноглікозидами.

Препаратами вибору можуть бути фторхінолони, які мають високу антибактерійну активність і широкий спектр дії, у тому числі на полірезистентні грамнегативні та грампозитивні бактерії (офлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин, гатіфлоксацин).

При тяжких формах стафілококової пневмонії, що ускладнила грип, застосовують протистафілококовий імуноглобулін чи протистафілококову плазму.

При тяжкому перебігу грипу та ослабленим хворим, крім вказаних середників, вводять протигрипозний донорський гамма-глобулін по 3 мл внутрішньом’язово одноразово, іноді повторно через 6-12 год.

ПРОФІЛАКТИКА

Рання ізоляція хворого;

В домашніх умовах краще виділити окрему кімнату, яку часто провітрюють і прибирають вологим способом із застосуванням дезінфекційних розчинів;

Рекомендують ультрафіолетове опромінення;

Посуд, постільну білизну, хусточки до носа і рушники кип’ятять;

Особи, які спілкуються з хворим, повинні користуватись марлевою маскою;

Відміняють дитячі ранки та інші видовища;

На лікувальні заклади накладають карантин;

Медичні, торгові й транспортні працівники зобов’язані носити маски.

Для екстреної профілактики грипу використовують ті самі противірусні препарати, що й з лікувальною метою. Введення протигрипозного імуноглобуліну показане передусім для захисту дітей до 3 років, вагітних і дуже ослаблених осіб з інтервалом у 2-3 тижні.

Сезонні заходи:

– Фізичне виховання;

Ранкова гімнастика (протягом року);

– Загартування (протягом року);

– Самомасаж (щоденно 2-3 рази на день);

– С-вітамінізація (грудень-травень);

– УФ-опромінення (2 курси по 1 міс., листопад-квітень);

– Екстракт елеутерококу (2 курси по 4-6 тиж.);

– Настойка аралії – 20-40 крапель 2-3 рази на день (жовтень-квітень);

– Продигіозан, 2 курси по 3 введення з інтервалом 5-7 днів (по 0,25 мл у кожний носовий хід з інтервалом 3-5 хв – 1 мл на процедуру), жовтень-квітень;

З профілактичною метою можливе застосування одного з нижче наведених препаратів

Лавомакс або аміксин ІС – дорослим по 125 мг 1 раз на тиждень після їжі протягом 6 тижнів.

Арбідол – дітям старше 12 років та дорослим по 0,2 г 1 раз на день 12 днів.

Кагоцел (таблетки по 12 мг) для профілактики рекомендується тижневими циклами згідно з інструкцією.

Циклоферон у таблетках по 150 мг вживається дорослими та дітьми з 4 років за віковими дозами згідно з базовою схемою.

Амізон застосовують дорослі по 1 табл. 1 раз на день перші 3-5 днів, далі – по 1 табл. 1 раз у 2-3 дні до міс.

Панавір – засіб рослинного походження. Застосовують ректальні супозиторії (по 200 мкг панавіру) та панавір-інлайт для обробки слизових оболонок носоглотки згідно з інструкцією.

Гропринозин (табл. по 500 мг) по 1-2 табл. (до 1000 мг залежно від маси тіла) 1 раз на добу до 2-3 міс. за показаннями.

Комплекс вітамінів Супрадин по 1 табл. щоденно в період пандемії.

Гомеопатичні засоби афлубін, грип-хель, анаферон – особливо для осіб, які страждають на полімедикаментозну алергію або мають протипоказання до хіміотерапевтичних препаратів.

Оксолінова мазь для носа або препарати інтерферонів у вигляді мазі чи крапель для носа.

В Україні зареєстровано і дозволено для профілактики грипу у епідемічному сезоні 2022-2023 рр. три інактивованих грипозних вакцин:

Ваксігрип – виробник (Франція);

Інфлувак Тетра – (Нідерланди);

Джісі Флю Квадривалент-виробник (Корея).

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.мед.н., професор Василь МОСКАЛЮК

1 грудня - Всесвітній День боротьби зі СНІДом

Співробітниками кафедри інфекційних хвороб та епідеміології до Всесвітнього Дня боротьби із СНІДом за ініціативи завідувача кафедри, професора Москалюка В.Д., доценткою Баланюк І.В. та асистентом Сиротою Б.В. проведено круглий стіл зі студентами стоматологічного та медичних факультетів №1 та №2 на тему «Профілактика ВІЛ-інфекції серед молоді».

Головна мета заходу – звернути увагу молоді на цю проблему!

Доценткою О.В. Мироник проведений також круглий стіл із студентами 6 курсу 18 гр. на тему: «ВІЛ-іфекція/СНІД. Боротьба із стигмою і дискримінацією». З доповіддю виступив студент Дмитро Ясінській. Студенти Світлана Решетовська та Ігор Димчук виступили з доповіддю на тему «COVID-19 у ВІЛ-інфікованих». Доцентка Меленко С.Р. провела заняття на базі Чернівецького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Зі студентами поспілкувався головний лікар центру Мочульський Володимир, який ознайомив студентів із ситуацією з ВІЛ-інфекції в Чернівецькій області.

Асистенти Колотило Т.Р., Бойко Ю.І та Рудан І.В. активно обговорювали зі студентами питання не лише шляхів передачі ВІЛ-інфекції, а й те, як неможливо інфікуватися вірусом, також приділили увагу наданню інформації студентам про те, де можна зробити обстеження на ВІЛ, чому важливе це обстеження, а також щодо заходів, де можна отримати детальну інформацію з питань ВІЛ-інфекції та своєчасно дізнатися про свій ВІЛ-статус, коли допомога можлива та ефективна.

Було наголошено студентам, щоб вони максимально поширювали отриману інформацію серед населення. Наприкінці заходу студентам були роздані пам'ятки з ВІЛ-інфекції «Знати – означає попередити»!!!

В акції взяли участь також і лікарі-інтерни-інфекціоністи Бужан Марія, Дойчук Світлана, Галицька Ольга та Веренко Софія, які провели роз’яснювальні бесіди серед хворих стаціонару, а також роздали їм флаєри!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, професор Василь МОСКАЛЮК

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) та синдром набутого імунодефіциту (СНІД) продовжують залишатися головною глобальною трагедією у сфері охорони здоров'я, незважаючи на інтенсивні зусилля в рамках міжнародних та місцевих ініціатив, спрямованих на подолання пандемії. У 2001 році Організація Об'єднаних Націй провела спеціальну сесію Генеральної Асамблеї, на якій було визнано, що ВІЛ/СНІД є глобальною кризою у сфері охорони здоров'я, та прийнято рішення про активізацію міжнародних дій і мобілізацію ресурсів для боротьби з пандемією.

В багатьох країнах спостерігається зниження захворюваності та для України, Португалії, Бразилії, Іспанії та Сполучених Штатів Америки показники нових випадків інфікування зростають з 2010 року. Ця тенденція присутня навіть у стандартизованому за віком аналізі, що свідчить про перевищення темпів зростання захворюваності над темпами зростання населення. Понад 0,5% населення світу інфіковано. Щодня відбувається близько 5000 нових випадків інфікування, з яких 500 – діти. Разом з цим рівень смертності знижується в усьому світі; в даний час він становить 11 смертей на 100 000 населення, і, за прогнозами, знизиться до 8,5 смертей до 2040 року. Темпи появи нових випадків ВІЛ-інфекції зростають щороку в Європі, Південній Америці, Північній Америці та інших регіонах. Незважаючи на ефективні схеми профілактики, зберігаються високі темпи передачі ВІЛ від матері до дитини. Існує нагальна потреба в розробці програм, спрямованих на стримування зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію. У серпні 2022 року в Україні офіційно зареєстровано 1 152 нові випадки ВІЛ-інфекції, у 275 пацієнтів діагностовано СНІД, а 116 людей померли від СНІДу.

Шляхи інфікування ВІЛ в Україні у серпні 2022 року:

гетеросексуальний – 781
гомосексуальний – 29
парентеральний – 337
вертикальний – 119
невідомий – 1

Прогнози глобального фонду боротьби зі СНІДом невтішні, адже війна призведе до різкого зростання рівнів захворюваності на ВІЛ через перебої з наданням медичної допомоги, переміщенням осіб, зниження рівня тестування та доступу до антиретровірусної терапії хворих на ВІЛ-інфекцію.

Кожен третій ВІЛ-позитивний українець не знає про свій статус. В теперішніх умовах переливання крові, поранення, сексуальне насильство підвищують ризик інфікування ВІЛ. Внаслідок незахищених статевих контактів, особливо тих, які супроводжуються насильством, пошкодженням ризик інфікування зростає. Контакти під час професійної діяльності: медичні працівники, військовослужбовці, рятувальники можуть мати поранення або мати контакт з кров’ю та іншими біологічними рідинами людей із невідомим ВІЛ-статусом. Також збільшується кількість оперативних втручань, що може призвести до збільшення ризику інфікування ВІЛ та вірусними гепатитами. Наразі повністю вилікуватися від ВІЛ неможливо. Натомість сучасна антиретровірусна терапія гарантує повноцінне та здорове життя усім ВІЛ-інфікованим. З 2013 року проводиться така ініціатива, як Європейський тиждень тестування на ВІЛ - загальноєвропейська інформаційна кампанія, що закликає впродовж тижня посилити комунікацію щодо переваг раннього виявлення ВІЛ-інфекції. Метою її є розширення доступу до тестування та підвищення обізнаності про переваги раннього тестування на ВІЛ.

Безкоштовний швидкий тест на ВІЛ-інфекцію можна зробити:

у сімейного лікаря;
на базі спеціалізованих закладів, що працюють з групами підвищеного ризику щодо інфікування на ВІЛ (протитуберкульозний, наркологічний, шкірно-венерологічний диспансери);
в спеціалізованих кабінетах “Довіра”, які функціонують в лікувальних закладах областей;
на базі обласних центрів профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД;
в неурядових організаціях, які працюють з людьми, що живуть з ВІЛ та всім, хто зацікавлений в обстеженні.

Необхідно суворо дотримуватись принципів проведення тестування:

особи, які проходять передтестове консультування повинні давати інформовану згоду. Лікар інформує про процедуру тестування та право відмовитись від неї.
конфіденційність: послуги тестування повинні надаватися з дотриманням конфіденційності.
консультування: передтестове консультування можна проводити в групі за згоди всіх учасників. Обов’язкове обговорення з людиною про інформування в майбутньому про свій ВІЛ-статус інших осіб.
результати тестування: високу якість послуг, шляхом чіткого виконання вимог зберігання тестів та проведення тестування, дотримання алгоритму підтвердження та встановлення діагнозу;
комплексний підхід: послуги профілактики, лікування та догляду плюс подальше ефективне і належне спостереження, зокрема довготривала підтримка включаючи медичний та соціальний супровід.

ВАЖЛИВО: найефективнішим є своєчасне виявлення вірусу, адже рання діагностика – запорука вчасного медичного нагляду та лікування ВІЛ-інфекції.

Доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ, к.мед.н. Світлана МЕЛЕНКО

ВІЛ-IНФЕКЦІЯ – актуальна проблема сьогодення!

ВІЛ передається:

при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
через кров, при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також при застосуванні забрудненого кров'ю, нестерильного медичного інструментарію;
дитині від ВІЛ-інфікованої матері. Інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.

ВІЛ найчастіше вражає:

ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;
сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.

Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.

ВІЛ не передається через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Ця недуга не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. ВІЛ не можна заразитись в громадському транспорті.

Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена.

Визначити інфекцію можна:

В лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу та санепідстанцій обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.

Чи можна вберегти себе від ВІЛ-інфекції/СНІДу?

У зв'язку з цим, необхідно:

приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самостверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів;
сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30-50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайшвидше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Бережіть своє здоров'я!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології,

д.мед.н., професор Москалюк В.Д.

Віспа мавп – це природно-осередкова вірусна хвороба, викликається поксвірусами, проявляється гарячкою та везикульозно-пустульозною висипкою, має схильність до епідемічного поширення. Хвороба реєструвалась переважно у країнах Центральної та Західної Африки у зонах вологих тропічних лісів.

Однак, в останній час цей вірус щоденно реєструють у багатьох країнах світу, зокрема, і в Європі. За останні тижні випадки захворювання були виявлені в Португалії та Швеції, а також у США, Канаді та Австралії.

На сьогодні у світі зареєстрували вже понад сто випадків мавпячої віспи. За даними ВООЗ збільшення кількості інфікованих передбачається у найближчі місяці.

Вперше віспа мавп з’явилася у 1958 році серед лабораторних мавп. Цей вірус належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae, і є родичем натуральної віспи, яку ліквідували за допомогою щеплень та вірусу коров’ячої віспи.

Серед людей перший випадок віспи мавп виявили в 1970 р. в Демократичній Республіці Конго. Пізніше поодинокі випадки реєстрували в інших центрально- та західноафриканських країнах.

Резервуаром вірусу є африканські гризуни, і заражені примати. Передача вірусу відбувається від тварини до людини, від людини до людини, від матері до дитини під час вагітності і пологів, або від заражених матеріалів.

Зараження відбувається внаслідок прямого контакту з:

кров’ю;
біологічними рідинами;
ураженою шкірою або слизовою інфікованих людей чи тварин;
під час вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було термічно оброблене належним чином.

Від людини до людини віспа мавп може передаватися від хворого внаслідок тісного контакту:

з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів;
з ушкодженими ділянками шкіри хворого;
з предметами, біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини;
через плаценту. Усі підтверджені випадки зареєстровані серед чоловіків гомо- або бісексуалів.

Інкубаційний період триває 7-14 днів, може бути від 5-21 днів. Переважно хвороба триває 2-4 тижні, перебігає без лікування.

Смертність – 1 з 100 осіб (дані з Африки), що приблизно 1 %, і це в основному стосується новонароджених та імунодефіцитних осіб.

Хвороба проявляється:

сильним головним болем,
гарячкою,
збільшенням лімфатичних вузлів,
болем у спині, м’язах,
сильною слабкістю.

Ці ознаки можуть тривати до 5 діб, після чого починається період висипання.

Висипка спочатку з’являється на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла. Для висипки характерний поліморфізм висипу: макули–везикули–пустули–кірочки. У разі інфікування під час статевого контакту, первинним місцем появи висипки можуть бути статеві органи.

Кірочки відпадають приблизно через три тижні.

У деяких пацієнтів може спостерігатися збільшення лімфатичних вузлів.

Діагноз підтверджують за допомогою спеціального ПЛР-тестування. Для цього у підозрілого хворого досліджують вміст висипань або кірочки.

Лікування симптоматичне та патогенетичне.

Етіотропна терапія не розроблена.

У США будуть застосовувати вакцину проти віспи, противірусні препарати та імуноглобулін коров’ячої віспи (VIG).

Профілактика. Вакцинація проти натуральної віспи запобігає розвиткові віспи мавп. Це живі вакцини JYNNEOS та ACAM2000, одобрені FDA.

В теперішній час необхідно припинити:

Подорожі в країни Центральної або Західної Африки, частини Європи, або інші місця, де була виявлена віспа мавп.
Контакт з людиною з підтвердженою або підозрюваною на віспу мавп.
Дотримуйтесь належної гігієни рук після контакту з інфікованими тваринами або людьми.

Матеріал підготував завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.мед.н., професор Василь МОСКАЛЮК

1 грудня – Всесвітній День боротьби зі СНІДом та День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю проблему.

За підтримки Володимира Мочульського – генерального директора Чернівецького лабораторного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом, професора Василя Москалюка, завідувача кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ та асистентів Світлани Кривецької та Ірини Баланюк, а також студентами студентського самоврядування БДМУ була проведена акція на Соборній площі, під час якої жителі міста Чернівці мали змогу отримати відповіді на безліч запитань, як уберегтися інфікування та багато іншого, а також пройти тест і взнати свій ВІЛ статус.

Під час акції було роздано інформаційні буклети, з яких жителі міста змогли дізнатися про особливості запобігання СНІДу, та засоби контрацепції.

Не дай СНІДу шанс

1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу вся світова спільнота щороку 1 грудня відзначає Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, жодна акція не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана весною 1991 року. Червона стрічка – міжнародний символ боротьби зі СНІДом, який використовують як логотип і ВООЗ, і агентства ООН і незлічена кількість добродійних фондів. Автором є американський художник-сюрреаліст Франк Мур, який прожив з ВІЛ-інфекцією 20 років і помер у 2002 р. внаслідок лімфоми.

Знати – означає попередити!

Тест це єдина можливість виявити факт інфікування вірусом імунодефіциту людини. Цей тест допомагає виявити ВІЛ на ранніх стадіях захворювання і проводиться як звичайний аналіз крові. В Україні, в тому числі і Чернівцях, створені центри анонімної та безкоштовної консультації, де є можливість пройти тест. Знання про наявність хвороби дає можливість своєчасно почати адекватне лікування та попередити її розвиток і прогресування. Ефективність лікування полягає в тому, що зменшується кількість вірусу в крові. Таким чином, можна жити з вірусом і жити звичайним життям. Проте, важливо не забувати про заходи безпеки, про які вже йшла мова.

На сьогодні ВІЛ-інфекція вражає найбільш працездатну і репродуктивну частину населення.

Зростання пристрасті молодого покоління до наркотичних препаратів, зниження морально-етичних норм в сексуальному житті ще більше обтяжують песимістичний прогноз, оскільки обидва ці фактори здатні різко посилити природний хід епідемічного процесу ВІЛ-інфекції.

Важливо знати, що особливість ВІЛ-інфекції полягає в тому, що це захворювання може роками не проявлятись жодними клінічними симптомами.

Зважаючи на те, що пізнє звернення до лікаря значно зменшує вірогідність збереження здоров’я та продовження повноцінного життя людини з ВІЛ, ми радимо кожному, хто мав хоча б найменший ризик інфікуватися – обстежитись на ВІЛ.

Загальновідомо, що для цієї недуги немає «авторитетів», тому кожний з нас має бути обережним та дотримуватись простих правил для виключення усіх можливих варіантів зараження на ВІЛ!

Матеріали підготувала: асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

Світлана Кривецька

Особливості раціонального харчування хворих на COVID-19

Вирішальну роль в підтримці нормальної діяльності імунної системи відіграє різноманітне та збалансоване харчування. Зважаючи на те, що інфекційні хвороби можуть знижувати рівень мікро- та макроелементів, доцільне збільшення дієтичних норм у цих хворих.

У хворих на COVID, однією з проблем в лікуванні є зниження запалення без шкоди для імунної відповіді пацієнта, тому приділяється важлива роль збалансованому харчуванню.

Високий індекс маси тіла, ожиріння є факторами ризику ускладнень, спричинених COVID-19, особливо у пацієнтів із порушеною функцією серця та легенів. Ураження кровоносних судин, які зазвичай виникають у пацієнтів з цукровим діабетом та високим кров’яним тиском, збільшують ризик у них тромботичних ускладнень. Харчування в свою чергу може позитивно вплинути на перебіг хвороби у цих пацієнтів.

Дефіцит білку впливає на порушення функції імунної системи, головним чином через вплив на кількість функціональних імуноглобулінів та інтестинальну імунну систему (GALT), яка включає організовані структури, такі як пейєрові бляшки, мезентеріальні лімфатичні вузли та лімфоїдні фолікули у стінці кишківнику, де відбувається захоплення, процесинг та презентація антигену.

Крім кількості макроелементу, важливим фактором є його якість, тому включення білків високої біологічної цінності (ті, які присутні в яйцях, нежирному м’ясі, рибі та кисломолочних продуктах), що містять усі незамінні амінокислоти, має протизапальний ефект.

Аргінін та глутамін мають виражений імуномодулювальний ефект.

Якщо перевага надається вуглеводням з високим глікемічним індексом, це сприятиме виникненню мітохондріальної дисфункції та вільнорадикальному ураженню клітин. Дослідження показали підвищення рівня циркулюючих запальних цитокінів (C-реактивного білку, фактору некрозу пухлин альфа (TNF-α), інтерлейкіну-6 (IL-6) при споживанні простих вуглеводнів. Оскільки при COVID-19 присутній виражений запальний процес, слід обмежити такі вуглеводи в раціоні хворого.

Для зниження системного запалення організму, важливе значення має вживання клітковини (овочів, фруктів, цілозернових, горіхів тощо). Результати досліджень перевірено показують, що споживання клітковини 25-35 г/день зменшує запальний процес в кишківнику через підвищення рівня коротколанцюгових жирних кислот та зниження прозапальних цитокінів (CRP, TNF-α, IL-6). Ацетат, пропіонат і бутират володіють прямою протизапальною дією, пригнічують синтез прозапальних молекул і знижують експресію ядерного фактора ĸB (NF-ĸB), також підтримують здорову мікробіоту кишківнику.

Омега-3 жирні кислоти – ейкозапентаєнова кислота (EPA) та докозагексаєнова кислота (DHA) інактивують оболонкові віруси. З іншого боку, EPA і DHA пригнічують ферменти циклооксигенази (ЦОГ) та знижують синтез простагландинів, сприяють виділенню метаболітів (SPM) – протеїнів, резольвінів та марезинів, що знижують запалення.

Отже, супліменти DHA та EPA є корисними при лікуванні та реабілітації хворих на COVID-19.

Фосфоліпіди, гліколіпіди або сфінголіпіди блокують фактор активації тромбоцитів (PAF). Досліджено, що ці види жирів знижують рівень ферментів, які беруть участь у синтезі PAF, а також активізують ензими, які беруть участь у його деградації. Блокування активації тромбоцитів також може бути корисним для запобігання тромботичних ускладнень, пов’язаних із COVID-19.

Отже, правильна дієтологічна терапія відіграє надзвичайно важливу роль в лікуванні та реабілітації хворих COVID-19 і має бути впроваджена в стандартну практику.

Підготувала доцентка кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ Світлана Меленко

Інтерни БДМУ допомагають лікарям-інфекціоністам

у боротьбі з COVID-19

Лікарі-інтерни-інфекціоністи І року навчання Софія Веренко та ІІ року навчання Ірина Кравчук та Оксана Козак беруть активну участь у подоланні пандемії COVID-19.

Спільно з лікарями інфекційного відділення ОКЛ, молоді спеціалісти чергують у приймальному відділенні, ведуть прийом хворих, заповнюють історії хвороби, консультують пацієнтів, скерованих до ОКЛ.

«Під пильним наглядом співробітників кафедри та лікарів відділення, лікарі-інтерни лікують хворих на COVID: вимірюють артеріальний тиск, рівень оксигенації крові та проводять аускультацію легень. Спільно з лікарями корегують лікування та план обстеження пацієнта, інтерпретують результати аналізів та вирішують питання щодо консультацій хворих суміжними фахівцями,» – розповідає завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, професор Василь Москалюк.

«Наша робота в інфекційному відділенні полягає у посильній допомозі черговому лікарю. Ми щоденно беремо участь в обході хворих та активно включаємося у дискусії щодо клінічних ситуацій Основна складність нашої роботи – це надзвичайна завантаженість відділення (вільних кисневих точок майже нема) та здебільшого важкий стан пацієнтів, більшість з яких – невакциновані. Великою проблемою стає питання емоційного вигорання через складну епідеміологічну ситуацію та високу смертність пацієнтів з COVID-19,» – ділиться враженнями про роботу в інфекційному відділенні лікар-інтерн Ірина Кравчук.

НАЙПОШИРЕНІШІ МІФИ ПРО ВАКЦИНАЦІЮ ВІД COVID-19

Вакцинація – це єдиний ефективний спосіб подолання пандемії COVID-19. Стратегічна мета, яку ставить Міністерство охорони здоров’я, – сформувати в українців колективний імунітет до смертельно небезпечної хвороби. А з цією метою потрібно, аби щонайменше 70% дорослого населення імунізувалися.

Сьогодні як в Україні, так і у світі існує недовіра до вакцин проти COVID-19. Це попри те, що в історії сучасної медицини та фармацевтичних розробок ще не було настільки прискіпливої уваги до окремого лікарського препарату, як до цих вакцин.

Одна з причин такої недовіри – поширення неправдивої інформації щодо вакцинації.

Після того, як людство стикнулось з новою мутацією коронавірусу, вчені всього світу невтомно працювали над створенням безпечних та ефективних вакцин.

Зараз, коли в багатьох країнах на державному рівні розпочато вакцинацію від COVID-19, вчені та медичні експерти стикаються з новим викликом: дезінформацією та сумнівами, пов’язаними з вакцинами.

Деякі антивакцинатори – особи, які вважають, що вакцини спричиняють цілий ряд медичних негараздів – все своє життя присвячують боротьбі з щепленнями. Насправді ж вакцини врятували – і продовжують рятувати – життя мільйонам людей.

Сумніви у вакцинації не є чимось новим і, багато в чому, цілком зрозумілі. Наприклад, в Інтернеті поширена дезінформація про небезпеку вакцин та їх можливий негативний вплив на організм. Крім того, вакцини проти COVID-19 були розроблені надзвичайно швидко і використовують відносно нову технологію імунного захисту.

У цій статті ви знайдете найпоширеніші фейки на цю тему та дізнаєтеся, чому не варто їм вірити.

Міф 1. Вакцини не є безпечними, оскільки вони були розроблені надто швидко.

Правда: І справді, вчені розробляли вакцини проти COVID-19 швидше, ніж будь-які інші вакцини на сьогоднішній день – всього протягом 1 року. Попереднім рекордсменом була вакцина проти паротиту, яка була розроблена за 4 роки.

Існує ряд причин, завдяки яким вакцини проти COVID-19 були розроблені швидше, і жодна з цих причин не знижує їх безпеку.

Наприклад, вчені починали не з нуля. Хоча SARS-CoV-2 був новим для науки, дослідники вивчали коронавіруси протягом десятиліть.

Крім того, оскільки COVID-19 торкнувся всіх континентів Землі, процес розробки вакцин включав безпрецедентну у всьому світі співпрацю. І хоча багато наукових заходів стикалися з труднощами із фінансуванням, розробники COVID-19 отримували фінансування від широкого кола спонсорів.

Ще одним фактором, який уповільнює розробку вакцини, є набір добровольців. У випадку з COVID-19 не бракувало людей, які бажали допомогти.

Крім того, за звичайних обставин клінічні випробування проводяться послідовно. Але в цьому випадку різні вчені могли одночасно проводити різні випробування, що заощадило багато часу.

Ці фактори та багато іншого сприяли тому, що вакцину можна було швидко розробити без шкоди для безпеки.

Міф 2. Вакцина змінить мою ДНК.

Правда:Деякі вакцини проти COVID-19, включаючи вакцини Pfizer-BioNTech та Moderna, базуються на технології передачі РНК (мРНК – де м це “messenger” або ж повідомлення). Ці вакцини працюють інакше, ніж традиційні типи вакцин.

Класичні вакцини вводять в організм інактивований збудник або його частину, щоб «навчити» організм виробляти імунну відповідь.

На відміну від цього, вакцина із мРНК містить інструкції щодо введення білка збудника в наші імунні клітини. Як тільки білок створено, імунна система реагує на нього, готуючи організм відповідати на майбутні атаки того самого збудника.

Однак мРНК не зависає в організмі і не інтегрується в нашу ДНК. Після отримання інструкцій клітина руйнує їх та виводить з себе.

Насправді мРНК навіть не досягне ядра клітини, де знаходиться наша ДНК.

Міф 3. Вакцини проти COVID-19 можуть викликати захворювання на Ковід.

Правда: Вакцини проти COVID-19 не можуть заразити COVID-19. Незалежно від типу вакцини, жодна не містить живого вірусу. Будь-які побічні ефекти, такі як головний біль або озноб, зумовлені імунною реакцією, а не інфекцією.

Міф 4. Вакцини COVID-19 можуть спровокувати безпліддя.

Правда: Немає доказів того, що вакцини проти COVID-19 впливають на фертильність. Так само немає жодних доказів того, що вони можуть загрожувати майбутній вагітності.

Ця чутка пішла через зв’язок між спайковим білком, який кодується вакцинами на основі мРНК, та білком, який називається синцитин-1. Синцитин-1 є життєво важливим для того, щоб плацента залишалася прикріпленою до матки під час вагітності.

Однак, незважаючи на те, що білок-спайка має кілька спільних амінокислот із синцитином-1, вони не настільки подібні, щоб заплутати імунну систему.

Ще під час клінічних випробувань вакцин кілька досліджуваних жінок завагітніли. Понад 130 000 вагітних в США вакцинувалися проти COVID-19. Дослідження на понад 35 000 вагітних, яких щепили проти COVID-19 мРНК-вакцинами, засвідчили, що немає жодних доказів того, що вакцини можуть нашкодити вагітній або ембріону.

Міф 5. Люди, які перенесли COVID-19, можуть не вакцинуватися.

Правда: Навіть людям, які раніше мали позитивний результат на наявність коронавірусу, слід робити щеплення. Як завіряють Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC):

«Через серйозні ризики для здоров’я, пов’язані з ковід, і той факт, що можливе повторне інфікування, вам мають запропонувати вакцинуватися незалежно від того, чи була у вас інфекція [SARS-CoV-2]».

Також існує ймовірність того, що початковий тест дав помилково позитивний результат – іншими словами, тест був позитивним, але вірусної інфекції не було. З цієї причини краще не ризикувати та застосувати усіх заходів безпеки.

Міф 6. Після отримання вакцини я вже не можу бути переносником вірусу.

Правда: Вакцини COVID-19 призначені для запобігання захворювання людей після зараження вірусом. Однак людина, яка була щеплена, все ще може безсимптомно для себе переносити цей вірус, а це означає, що вона також може і передати його.

Оскільки вчені ще не знають, чи запобігатимуть вакцини зараженню, після вакцинації людина повинна продовжувати носити маски і зберігати дистанцію в громадських місцях, а також мити/дезинфікувати руки.

Міф 7. Після вакцинації я можу відновити звичне життя.

Правда: На жаль, із зазначених вище причин це не відповідає дійсності.

Міф 8. Вакцина захистить від COVID-19 на все життя.

Правда: Оскільки вчені вивчають вірус лише близько року, ми не знаємо, як довго триватиме імунітет.

Так, за даними ВООЗ:

“Поки що рано говорити, чи забезпечать вакцини проти COVID-19 довгостроковий захист. Однак наявні дані обнадійливо свідчать про те, що у більшості людей, які одужують від COVID-19, розвивається імунна відповідь, яка забезпечує хоча б певний період захисту від реінфекції – хоча ми все ще в процесі вивчення, наскільки сильним є цей захист і як довго він триває”.

Можливо, нам буде потрібно щорічно робити щеплення від COVID-19 так само, як це робиться при вакцині проти грипу.

Міф 9. Людям з вже існуючими захворюваннями не можна вакцинуватися.

Правда: Це неправда. Люди з більшістю захворювань, включаючи захворювання серця, цукровий діабет та захворювання легенів, можуть вакцинуватись проти COVID-19. Однак, якщо ви маєте сумніви щодо комбінування конкретної хвороби та вакцинації, завжди бажано поговорити з лікарем.

Насправді, для людей, що мають такі стани як ожиріння або хвороби серця, вакцинація ще більш необхідна, адже в них і так збільшений ризик важкого перебігу коронавірусу.

Є виняток: особам, які страждають на алергію на будь-який із компонентів вакцини, не слід робити щеплення. Той, хто раніше мав алергічну реакцію на будь-яку вакцину, повинен обговорити це зі своїм лікарем.

Однак Центри з контролю та профілактики захворювань рекомендують «людям, які в анамнезі мали серйозні алергічні реакції, не пов’язані з вакцинами або ін’єкційними препаратами – такими як алергія на їжу, домашніх тварин, навколишнє середовище чи латекс, – можна робити щеплення. Люди, які в анамнезі мали алергію на пероральні препарати або в сім’ї мали важкі алергічні реакції, також можуть робити щеплення».

Міф 10. Людям із порушеннями імунної системи теж не можна вакцинуватися.

Правда: Оскільки вакцина не містить живого збудника, вона не призведе до зараження. Отже, люди, із захворюваннями імунної системи, можуть робити щеплення від COVID-19. Однак вони можуть не створити імунний захист у такій мірі, як у тих, хто має повністю функціонуючу імунну систему.

Центри з контролю та профілактики захворювань також пояснюють, що у випробуваннях вакцини брало участь мало людей із порушеннями імуннітету:

«Люди з ослабленим імунітетом можуть отримати щеплення проти COVID-19, якщо вони не мають протипоказань до вакцинації. Однак їх слід проконсультувати щодо невідомого профілю безпеки вакцини та ефективності в групах з ослабленим імунітетом».

Міф 11. Літнім людям не можна вакцинуватися.

Правда: Це міф. В даний час у більшості країн, де впроваджено загальнодержавну вакцинацію, саме літнім людям надається пріоритет, оскільки вони найбільше ризикують отримати ускладнення через ковід.

Крім того, деякі клінічні випробування мали конкретні підгрупи, які включали людей похилого віку для перевірки безпеки вакцини у цій популяції.

Скоріше за все розповсюдженню цього міфу посприяв той факт, що в Норвегії 23 особи похилого віку померли незабаром після того, як отримали вакцину Pfizer-BioNTech. Наразі Норвезьке агентство з лікарських засобів (NOMA) розслідує цю ситуацію. Стейнар Медсен, медичний директор NOMA, вважає, що такі поширені побічні реакції внаслідок вакцинації, як лихоманка, нудота та діарея, “можуть посилити основні хронічні захворювання у людей похилого віку”.

Медсен також пояснив, що “це дуже рідкісні випадки, і вони траплялись у дуже слабких пацієнтів з дуже серйозними хворобами. Зараз ми просимо лікарів продовжити вакцинацію літніх людей, але провести додаткову оцінку дуже хворих пацієнтів, чий загальний стан може погіршитися”.

І наприкінці процитуємо МОЗ, що спростовує поширену хибну думку щодо вакцини, якою, наразі, користуються в Україні.

Міф 12. Через низьку ефективність вакцини Oxford/AstraZeneca ВООЗ рекомендує використовувати її тільки в надзвичайних випадках, коли держава не може закупити якісніший препарат.

Правда: Насправді всі вакцини проти COVID-19 зареєстровані ВООЗ тільки для екстреного медичного застосування, тобто їх дозволено використовувати лише в надзвичайних ситуаціях, як-от пандемія.

Поки неможливо вакцинувати всіх охочих, ВООЗ рекомендує вакцину Oxford/AstraZeneca для щеплення медичних працівників та людей віком 65 років і старше. Ніяких застережень, що цю вакцину можна застосовувати лише у крайньому разі, ВООЗ не давала.

Навіть якщо вакцина не має стовідсоткової ефективності, це не означає, що після вакцинації громадяни залишаються незахищеними. Навіть якщо після щеплення цією вакциною ви все одно захворієте на коронавірусну хворобу, її перебіг буде набагато легшим, а ймовірність отримати ускладнення – набагато нижчою.

Міф 13. Масова вакцинація призведе до мутації коронавірусу.

Правда: Масова вакцинація не тільки не призведе до мутації коронавірусу SARS-CoV-2, а й навпаки допоможе запобігти цьому через колективний імунітет. Якщо щепити значну частину населення, то вірусу не буде, де мутувати, і його нові штами з'являтимуться з меншою ймовірністю.

Міф 14. Американський Червоний Хрест заборонив вакцинованим бути донорами крові.

Правда: У соцмережах поширюється фейк, ніби Американський Червоний Хрест потребує донорів крові, але люди, яких вакцинували проти COVID-19, начебто, не можуть ними стати. Це неправда. На сайті Американського Червоного Хреста зазначено, що люди, яких щепили від COVID-19 інактивованою вакциною (наприклад CoronaVac від Sinovac) або вакциною виробництва AstraZeneca, Janssen, Moderna, Novavax або Pfizer можуть здавати кров для донорства відразу після вакцинації.

Міф 15. Вакцини проти COVID-19 спричиняють імпотенцію.

Правда: Виробники вакцин запевняють, що не було зафіксовано жодного випадку, коли щеплення проти COVID-19 спричинило б еректильну дисфункцію. Клінічні випробування не виявили таких побічних ефектів. Також виробники ніколи не отримували повідомлень про побічні реакції, пов’язані з еректильною дисфункцією. Водночас зараз проводять дослідження, попередні результати яких свідчать про те, що таку проблему може викликати перенесений COVID-19.

Міф 16. Нобелівський лауреат Люк Монтаньє заявив, що всі вакциновані від COVID-19 помруть протягом двох років через антитілозалежне посилення інфекції.

Правда: Люк Монтаньє не говорив про смерть усіх вакцинованих від COVID-19 протягом двох років. Вчений вважає, що кількість смертей після щеплення збільшиться через антитілозалежне посилення інфекції, коли антитіла, які формуються проти вірусу, посилюють можливість вірусу викликати інфекцію замість того, щоб захищати організм.

Втім, це теж неправда. Ефекту антитілозалежного посилення інфекції не було зафіксовано під час клінічних випробувань вакцин проти COVID-19. Вакциновані люди рідше хворіють на COVID-19, а якщо хворіють, то переносять його легше. Це означає, що вакцини не викликають такого ефекту.

Міф 17. Авіакомпанії рекомендують людям, яких щепили проти COVID-19, не подорожувати літаками через підвищений ризик утворення тромбів.

Правда: Міжнародна асоціація повітряного транспорту заявила, що авіакомпанії не надають таких рекомендацій, а вакциновані проти COVID-19 люди можуть подорожувати літаками без будь-яких обмежень. Під час польоту внаслідок тривалої відсутності руху та тиску повітря дійсно можуть розвинутися тромбози глибоких вен ніг.

Втім, вони ніяк не пов’язані з тромбозами судин головного мозку та черевної порожнини, які вкрай рідко реєстрували після вакцинації проти COVID-19. Медичні експерти вважають, що немає підстав вважати, що щеплення проти COVID-19 може вплинути на ризик виникнення тромбозів під час повітряних подорожей.

ВІДПОВІДІ НА НАЙПОШИРЕНІШІ ЗАПИТАННЯ ЩОДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID-19:

Чи можна вакцинувати людей із онкологічними хворобами?

Так. Ці люди перебувають у групі ризику і можуть мати важкий перебіг захворювання на COVID-19 або померти. Вакцини не можуть спричинити захворювання навіть на тлі імуносупресії, бо не є живими «повноцінними» вірусами.

Втім, імуносупресія може означати, що вакцинація не матиме належного ефекту. Незважаючи на це, якщо у вас буде можливість зробити щеплення, краще вакцинуватися — це шанс захиститися.

Чи можна вакцинуватися від COVID-19 відразу після повного клінічного одужання?

Так, можна. Хоча тим, хто вже перехворів на COVID-19, можна відкласти вакцинацію, наприклад, на 3 місяці з огляду на те, що вакцина, якої мало, може бути потрібнішою тим, хто ще не переніс COVID-19.

У людини інкубаційний період COVID-19. Чи безпечною є вакцинація проти COVID-19 у такому разі?

Вакцинація під час хвороби чи інкубаційного періоду не збільшує ризик виникнення реакцій на вакцину та не впливає на тяжкість перебігу захворювання.

Чи треба перед вакцинацією від COVID-19 робити обстеження чи аналізи, наприклад, загальний аналіз сечі, крові або вимірювати тиск?

Ні, не потрібно. У жодній країні світу люди не здають аналізів перед проведенням вакцинації – ані рутинної, ані від COVID-19! Те саме стосується і вимірювання артеріального тиску: перед проведенням щеплення в цьому немає жодної потреби.

В інших країнах ніхто не призначає жодних додаткових обстежень чи аналізів перед вакцинацією, все максимально просто. Наприклад, у Канаді вакцинуватися можна в аптеці, а у США – у drive-in на стадіонах, куди заїжджають люди і вакцинуються не виходячи з машини.

Чи потрібно робити тест на антитіла перед щепленням?

Ні. Такий тест перед щепленням не є інформативним, тож робити його не потрібно.

Чи треба робити ПЛР-тест на вірус SARS-CoV-2 перед вакцинацією? А раптом я хворію?

Ні, не треба, якщо у вас немає симптомів, схожих на COVID-19.

Які реакції на вакцину можуть бути?

Може бути підвищення температури, лихоманка, біль та/або почервоніння в місці ін’єкції після першої дози. Для деяких вакцин більш вираженою є реакція після введення другої дози.

Одні вакцини викликають реакції у молодших людей, а інші – у старших.

Тяжка алергічна реакція – анафілактичний шок – на вакцину вкрай рідкісна. Вона може проявитися в перші секунди чи хвилини після щеплення. Саме тому вас попросять затриматися в пункті щеплення ще пів години, щоб у разі серйозної алергічної реакції (анафілактичного шоку) вам надали вчасну і правильну медичну допомогу.

Чи можна робити щеплення від COVID-19 одночасно з іншими щепленнями?

Зазвичай різні вакцини можна вводити в один день. Єдине правило – робити щеплення в різні ділянки тіла, наприклад, у праве та ліве плече, у праве та ліве стегно. Одночасно можна й приймати оральні вакцини. Це звичайна міжнародна практика, а також ефективний спосіб захиститися вчасно.

Проте наразі Національна технічна група експертів з імунізації МОЗ України рекомендує проводити планову вакцинацію проти інших інфекційних хвороб щонайменше через 14 днів після отримання другої дози вакцини проти COVID-19, а вакцинацію проти COVID-19 – принаймні через 14 днів після отримання щеплення проти інших інфекційних хвороб.

Зазначені рекомендації не стосуються вакцинації за екстреними показаннями, наприклад, екстрених щеплень проти сказу та правцю.

Важко уявити, що близько двох років тому про COVID-19 та SARS-CoV-2 світ не знав взагалі нічого. А вже зараз у нас є низка життєздатних, ефективних та безпечних вакцин.

У цю епоху, що підживлюється Інтернетом, чутки ростуть і поширюються як пожежа. Додавання значної дози страху і занепокоєння забезпечує ідеальну чашку Петрі, в якій можна виростити дуже живучі та небезпечні міфи.

Ситуація та наука рухаються швидко, і найкраща порада – переконатись, щоб ви завжди отримуєте інформацію з надійних джерел і не звертаєте уваги на масовані, але оманливі фейки в соціальних мережах.

Матеріал підготувала асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ

Колотило Тетяна Романівна.

Вплив дефіциту вітаміну D та цинку на перебіг COVID-19

Належний рівень вітамінів та мінералів, зокрема таких, як вітамін Д, С, цинк, грають важливу роль у нормальному функціонуванні імунної системи. Рівень вітаміну Д суттєво впливає на тяжкість перебігу коронавірусної хвороби!

Вітамін D є стероїдним гормоном, що виробляється ендогенно під впливом ультрафіолетового випромінювання на шкіру або доступний з екзогенних джерел - їжі: яловичина, яйця, жирна риба, печінка, сир, чи дієтичних добавок. Недостатність вітаміну D є проблемою громадського здоров’я, яка вражає понад мільярд людей на всіх етапах життя у всьому світі. До XXI століття вітамін D був визнаний перш за все за його роль у регулюванні кальцію та здоров’я кісток та запобіганні рахіту. Проте за останні 20 років проведено понад 80 000 досліджень, присвячених його впливу на здоров'я загалом та на імунітет зокрема. Вітамін D сприяє підвищенню опірності організму до зовнішніх негативних факторів.

Вітамін D є потужним епігенетичним регулятором, який впливає на понад 2500 генів і на десятки наших найсерйозніших проблем зі здоров’ям, включаючи рак, цукровий діабет, гострі інфекції дихальних шляхів та автоімунні захворювання, такі як розсіяний склероз.

За останнє десятиліття кілька досліджень продемонстрували потенційний зв’язок між дефіцитом вітаміну D і різними захворюваннями, включаючи системні інфекції. Недостатність вітаміну D впливає на імунні функції, оскільки вітамін D виконує імуномодулювальну роль, підвищуючи вроджений імунітет шляхом секреції противірусних пептидів, що покращує захист слизової оболонки. Низка досліджень вказують на те, що рівень 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові обернено корелює із тяжкістю перебігу COVID-19.

Завдяки взаємодії з безліччю клітин, нормальний рівень вітаміу D може мати кілька шляхів полегшення перебігу гострих інфекцій дихальних шляхів і COVID-19:

1. Під впливом холекальциферолу активізуються антимікробні пептиди, які руйнують клітинні мембрани мікробів, вірусів, бактерій та інших патогенних організмів.

2. Зміцнює клітинний імунітет. Вітамін D пригнічує активність прозапальних цитокінів та збільшує активність протизапальних, тим самим знижує рівень «цитокінового шторму».

3. Підтримує функцію легень. Знижує запалення, викликане вірусами, стимулює вироблення антимікробних білків у слизових оболонках верхніх дихальних шляхів.

4. Підвищує концентрацію АПФ-2 та зменшує ризик смерті від наступного ГРДС/

5. Зменшує ризик розвитку ендотеліальної дисфункції.

Разом з тим необхідні результати широкомасштабних рандомізованих контрольованих досліджень вітаміну D.

Цікаво, що у афроамериканців та латиноамериканців вищий рівень захворюваності та смертності від COVID-19, ніж у європейців, можливо, через темнішу пігментацію шкіри та нижчу концентрацію 25-гідроксивітаміну D. Також похилий вік, наявність супутніх захворювань сприяє несприятливому перебігу коронавірусної хвороби.

Багато лікарів та протоколів рекомендують не допускати дефіцит вітамінів та мінералів, зокрема і вітаміну D, та за необхідності додавати їх у вигляді препаратів. Рівень 25 (OH) D вважається найкращим індикатором статусу вітаміну D в організмі. Тому рекомендовано його визначити для подальшої корекції.

Разом з тим, якщо нормальний рівень цього вітаміну сприяє легшому перебігу хвороби, то достовірних даних щодо зменшення ризику інфікування немає! Інфікуватись вірусом може кожен.

Цинк теж значно впливає на механізми противірусного захисту та має властивість пригнічувати реплікацію SARS-CoV‑2. Це важливий мікроелемент, надходження якого необхідно щоденно з їжею, оскільки він не має здатності накопичуватися. Близько 2 г цинку міститься у тканинах нашого організму.

Ознаки дефіциту цинку – порушення імунної відповіді, залізодефіцитна анемія, порушення статевого розвитку, гепатоспленомегалія, зниження ваги, сухість і гіперпігментація шкіри, порушення сприйняття смаку і запаху, тривале загоєння ран, зміна апетиту, порушене сприйняття смаку!

Дефіцит цинку сприяє значному порушенню процесів клітинного імунітету. Зменшується кількість Т-лімфоцитів, знижується співвідношення Т-лімфоцитів/В-лімфоцитів, підвищується рівень IgE, знижується рівень IgG, IgA, IgM, що супровожується атрофією тимусу, підвищеним ризиком виникнення вірусних інфекцій.

Проникнення вірусу SARS-CoV-2 відбувається через зв’язок із ангіотензинперетворювальним ферментом-2 (АПФ-2), який у великій кількості міститься на мембранах ендотеліоцитів й альвеолоцитів. АПФ-2 містить цинк у своєму складі. Дефіцит мікроелементу спрощує взаємодію шипового білку SARS-CoV-2 з АПФ-2, а підвищений рівень цинку інгібує експресію АПФ-2, що попереджує зв’язуванню вірусу.

Хоча рандомізовані контрольовані дослідження ще не проводилися, низка досліджень та літературні дані свідчать про позитивний вплив додатків цинку: покращення мукоциліарного кліренсу, цілісності епітелію, зменшують ризик гіперзапалення, антиоксидантна дія, зрештою зменшення пошкодження легень та попередження вторинних інфекцій. Це особливо актуально для літніх людей, пацієнтів з хронічними захворюваннями та інших груп ризику COVID-19.

Зареєстровані перші клінічні випробування препаратів цинку окремо та в комбінації з іншими препаратами, такими як хлорохін.

Таким чином, найближчим часом можливо отримаємо достовірні результати та схеми лікування щодо добавок цинку для груп ризику COVID-19 і пацієнтів. Отже, дефіцити вітамінів та мікроелементів можуть впливати на перебіг хвороби, проте єдиним методом запобігання зараженню залишається вакцинація.

Матеріал підготувала доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ,

Світлана МЕЛЕНКО.

Особливості перебігу коронавірусної хвороби, викликаної штамом «Дельта»

Коронавіруси – це велика родина респіраторних вірусів, які можуть спричиняти захворювання різного ступеню тяжкості: від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому.

Захворювання, яке викликав новий коронавірус, називається COVID-19.

Одним із домінуючих варіантів коронавірусів є SARS-COV-2 «Дельта». Вперше його виявлено та ідентифіковано в Індії наприкінці 2020 року.

В травні 2021 МОЗ України визнали цей різновид вірусу гострою і реальною проблемою для українців. Станом на сьогодні ми кожен день спостерігаємо зростання захворюваності, що свідчить про розпал третьої хвилі пандемії.

Новий штам, схоже, працює дещо по-іншому. Людям може здатися, що у них якийсь різновид сезонного грипу, тому вони продовжують спілкуватися з іншими людьми, нехтуючи заходами безпеки і через це бути джерелом для зараження інших людей.

Для даної хвороби характерно:

коротший інкубаційний період – від 1 до 3 днів при періоді в 3-7 днів у інших штамів;
має виражену контагіозність та патогенність, на відміну від COVID-19;
спричиняє застудні симптоми в більш тяжкій формі;
вікова схильність - цим штамом частіше хворіє молодь до 30-35 років, а також підлітки та діти від 2 років.
летальність – коронавірус «Дельта» має підвищений показник летальності, для людей у віці від 50 років – він становить 5,6%. В першу чергу, це викликано здатністю вірусу швидко викликати тяжкий перебіг через більш високе вірусне навантаження. Незважаючи на те, що молоді хворіють частіше, більш висока смертність спостерігається серед людей похилого віку. Більше 90% всіх померлих від «Дельти» є люди у віці від 50 років;
група ризику – в групі ризику, як і раніше залишаються люди з хронічними захворюваннями, в тому числі: цукровий діабет, ожиріння, серцево-судинні захворювання.

Симптоми штаму «Дельта» дещо відрізняються від симптомів інших штамів. Серед основних симптомів зараження штамом "Дельта": головний біль, біль у горлі, нежить, лихоманка.

Раніше у пацієнтів відзначали гострий початок захворювання, а зараз вірус маскується під ГРВІ, тобто з’являється підвищення температури тіла, загальна слабкість, головний біль, нежить, кашель, першіння в горлі, чхання.

Дуже рідко зустрічається аносмія – відсутність здатності сприймати запахи. Можливі кишкові прояви – нудота, блювання і діарея.

Незважаючи на стабільну епідемічну ситуацію в Україні, експерти наголошують, що поки неможливо зітхнути з полегшенням. Загроза не минула і нові мутації, що виникають сприяють розвитку наступної хвилі захворювання.

Експерти відзначають, що вакцинація на даний момент є єдиним ефективним засобом захисту, який реально зменшить ризик зараження, тяжкого перебігу хвороби. Вакцинація проти ковід суттєво зменшить кількість госпіталізацій та смертей. Імунна відповідь після щеплення - це єдиний ефективний спосіб захистити себе та близьких від захворювання.

Описані випадки домінуючого варіанту коронавірусу SARS-COV-2 «Дельта» дозволяють зробити висновок, що індійський штам коронавірусу є високо заразним, характеризується тяжким перебігом, високою частотою госпіталізацій та смертності (в тому числі і серед молодих людей та дітей).

Матеріал підготувала асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Ірина БАЛАНЮК

04.11.2021

Постковідний синдром

COVID-19 – виклик для системи охорони здоров’я багатьох країн через значне поширення, залучення великої кількості людей в епідемічний процес, тяжкість перебігу в певних групах пацієнтів, а також наявність залишкових проявів протягом тривалого часу. Пандемія коронавірусної хвороби набула світового масштабу та продовжує наразі залишатися однією з найсерйозніших проблем людства.

Багато пацієнтів, котрі перенесли гострі прояви COVID-19, перебувають лише на початку до шляху одужання. За повідомленням Всесвітньої організації охорони здоров’я час від початку захворювання до клінічного одужання в разі легких випадків COVID-19 становить приблизно 2 тижні, при тяжких або критичних – від 3 до 6 тижнів. Однак у багатьох пацієнтів певні симптоми зберігаються протягом тижнів або навіть місяців.

Найпоширенішими симптомами є:

• аносмія/агевзія: у 59% на початку захворювання, у 28% на 30-й і в 23% на 60-й день;

• задишка: у 36,7% на 30-й день і в 30% на 60-й день;

• астенія: у 50% на 30-й день і в 40% на 60-й день;

• стійкі симптоми на 60-й день частіше спостерігалися в осіб віком від 40 до 60 років та асоціювалися з госпіталізацією і змінами аускультативної картини на початку захворювання;

• тяжкий перебіг COVID‑19 і задишка на початку захворювання були асоційовані з наявністю стійких симптомів на 30-й день.

Багатьма науковцями вивчаються різні причини та механізми розвитку цих станів. Такі ушкодження, можливо, спричиняються кисневою недостатністю внутрішніх органів, вираженими запальними реакціями, тромботичною мікроангіопатією, венозною тромбоемболією, автоімунними процесами, пневмофіброзом, або тривалою персистенцією збудника.

Окрім цього, нині немає чітко сформульованого узгодженого визначення цього стану. У клінічних настановах Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги (NICE) Великої Британії «Лікування довгострокових наслідків COVID19» (NG188) застосовуються такі клінічні визначення для первинного захворювання та тривалого COVID-19 залежно від часу, коли вони виникли та протягом якого зберігаються:

• гострий COVID-19 – ознаки та симптоми COVID-19 зберігаються до 4 тижнів;

• тривалий симптоматичний COVID-19 – ознаки та симптоми COVID-19 зберігаються від 4 до 12 тижнів;

• пост-COVID-19 синдром – ознаки та симптоми розвиваються під час або після інфекційного захворювання, що відповідає COVID-19, зберігаються понад 12 тижнів і не пояснюються альтернативним діагнозом.

Встановлення діагнозу постковідного синдрому передбачає проведення диференційної діагностики з багатьма хворобами, в тому числі з анемією, дефіцитом вітамінів та ендокринними порушеннями.

Тому, після перенесення гострих симптомів COVID‑19 хворому необхідний обов’язковий моніторинг дихальної функції, серцево-судинної та нервової систем, професійне оцінювання психічних функцій.

Отже, мультидисциплінарний підхід до реабілітації набуває особливого значення для повноцінного відновлення задовільної якості життя хворих з постковідним синдромом.

Матеріал підготував доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Максим СОКОЛЕНКО

04.11.2021

6-7 жовтня 2021 року на базі Сумського державного університету відбувся X з’їзд інфекціоністів України на тему "Інфекційні хвороби: здобутки і проблеми у діагностиці, терапії та профілактиці".

Учасників з’їзду привітав Міністер охорони здоров’я України Віктор Ляшко, президент ГО "Всеукраїнська асоціація інфекціоністів" академік НАМН України, професор Михайло Андрейчин, а також директор медичного інституту Сумського державного університету, проф. Андрій Лобода.

Делегатами з’їзду від Буковинського державного медичного університету були проф. Василь Москалюк, завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, проф. кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Лорина Іванова, доц. кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Максим Соколенко та доц. кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Микола Гарас, які виступили з усними доповідями, брали активну участь в роботі секцій.

На з’їзді обговорювались найбільш актуальні питання інсектології, зокрема проблеми вакцинації, особливості діагностики, перебігу та лікування хворих на Covid-19 як у дорослих, так і дітей, питання вірусних гепатитів, ВІЛ-інфекції, бореліозів тощо.

На конкурсі молодих вчених дипломом III ступеня нагороджена асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Тетяна Колотило за кращу наукову роботу у галузі діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб.

Проф. Василя Москалюка нагороджено пам’ятною медаллю Агапіта Печерського "За внесок у боротьбу з інфекційними хворобами".

По завершенню з’їзду делегатами була прийнята резолюція.

Коронавірус: чим небезпечний та як вберегтись від недуги

В кінці грудня світ зіткнувся з новим коронавірусом з Китаю, який проявляється ураженням дихальної системи та іншими респіраторними симптомами. Загалом зареєстровано 106 смертельних випадків внаслідок інфікування цим збудником. Тільки в Китаї зафіксовано майже 4600 випадків зараження. Однак проблема майже відразу вийшла за межі цієї країни – хворі китайським короновірусом 2019 nCoV зареєстровані в ряді країн, серед яких Японія, Німеччина, Південна Корея, США, Таїланд, Камбоджа, Шрі-Ланка, Австралія, Канада та інші. Ситуацію погіршує й те, що, вірус може передаватися від людини до людини навіть в інкубаційний період, тобто до появи у людини, яка заражена вірусом, перших симптомів захворювання.

На разі в Україні не зареєстровано випадків інфікування новим штамом коронавірусу 2019-nCoV. У Раді національної безпеки і оборони наголошують, що в Україні не виявлено проблемних ситуацій, пов’язаних зі спалахом коронавірусу. У цілодобовому режимі аналізують і вивчають заходи, яких вживають в інших країнах для запобігання подальшому поширенню вірусу, і статистику випадків пневмонії, спричиненої новим вірусом. Ситуація повністю контрольована, загальнодержавні інфекційні профільні медичні заклади готові надати відповідну допомогу громадянам. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук написав у Facebook, що фахівці санітарно-карантинного підрозділу Міністерства охорони здоров’я підготовлені, оснащені інфрачервоними термометрами і перевіряють абсолютно всіх пасажирів – і тих, хто приїхав в Україну, і тих, хто подорожує транзитом. Крім того, ветеринарні служби проводять обов’язковий спеціальний огляд усіх тварин, яких ввозять в Україну.

Що це за вірус?

Коронавіруси (CoV) – велике сімейство вірусів, що викликають захворювання, починаючи від звичайної застуди і закінчуючи більш тяжкими захворюваннями, такими як:

близькосхідний респіраторний синдром (MERS-CoV);
тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS-CoV).

Новий коронавірус (nCoV) являє собою новий штам, який раніше не був ідентифікований у людей.

Як передається збудник?

Коронавіруси є зоонозами, що означає, що вони можуть передаватися між тваринами і людьми. Дослідження показали, що SARS-CoV передавався від кішок людям, а MERS-CoV – від верблюдів людям. Проте здебільшого вірус передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Тварини також є природним резервуаром збудника.

Клінічні прояви вірусу:

За своєю клінічною картиною зараження коронавірусом нагадує грип та інші респіраторні захворювання, що значно ускладнює своєчасну діагностику вірусу. Проте коронавірус більшою мірою вражає легені з розвитком пневмоній, в тому числі й атипових, а також призводить до тяжких ускладнень у вигляді гострого респіраторного синдрому. Інкубаційний період (час від моменту зараження до перших клінічних проявів) становить в середньому 10-14 днів.

До можливих клінічних проявів вірусу відносять:

лихоманку;
слабкість та підвищену втомлюваність;
сухий кашель;
задишку;
дихальну недостатність;
відчуття стиснення грудної клітки;
головні болі;
прискорене серцебиття;
симптоми ураження шлунково-кишкового тракту (діарея, нудота, блювання, значне зниження апетиту);
Ураження очей.

Враховуючи складну епідеміологічну ситуацію щодо коронавірусу у світі та можливість перенесення вірусу через мандрівників, а також повітряно-крапельний механізм передачі від людини до людини, при появі вищевказаних симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря!!!

Як запобігти зараженню?

На сьогодні специфічна профілактика коронавірусу не розроблена. Як повідомляє CNN, вчені почали розробляти вакцину проти даного збудника. Проте на її розробку знадобиться близько року. Виходячи з цього, клініцисти наполегливо радять дотримуватись наступних рекомендацій ВООЗ щодо зменшення впливу та передачі ГРВІ та коронавірусу зокрема:

часто і ретельно мийте руки з милом та обробляйте дезінфікуючими засобами;
під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс паперовою хустинкою. Використану хустинку варто негайно викинути та помити руки;
уникайте тісного контакту з усіма, хто має гарячку та кашель;
якщо маєте підвищену температуру тіла, кашель й утруднене дихання, якнайшвидше зверніться до лікаря та повідомте йому попередню історію подорожей;
відвідуючи живі ринки в районах, в яких зараз фіксуються випадки нового коронавірусу, уникайте контакту з живими тваринами та поверхнями, які контактують з тваринами;
не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження. Із сирим м'ясом, молоком тощо слід поводитися обережно, щоб уникнути перехресного забруднення.

Бережіть своє здоров’я!

Матеріал підготувала асистент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Колотило Тетяна Романівна.

Дифтерія: як уберегтись від страшної недуги?

Епідемічна ситуація з інфекційної захворюваності в Україні продовжує ускладнюватись. Щорічні перебої з постачанням населенню сучасних вакцин призвели до зриву реалізації Національного календаря щеплень і загрози повернення епідемій кору, краснухи, кашлюку, дифтерії та інших небезпечних інфекцій. Недостатня забезпеченість вакцинами, немотивована відмова від щеплень, призводить до збільшення кількості інфекційних хвороб, а іноді й виникнення епідемій.

В нашій країні від дифтерії вакциновано лише близько 47,5% дітей і набагато менше дорослих, і такий стан недовакцинації спостерігається вже протягом кількох років. Тому, за прогнозами лікарів, спалах дифтерії може бути набагато масштабнішим і страшнішим за той, який Україна вже пережила у 90-х роках, коли на цю недугу захворіло близько 20 тисяч людей, з яких 696 померло.

Наразі на Буковині не зафіксовано жодного випадку захворювання на дифтерію, проте в Україні епідеміологічна ситуація щодо цього захворювання різко погіршується. Станом на 23 жовтня 2019 року на стаціонарному лікуванні в обласній інфекційній лікарні м. Ужгород перебуває 15 осіб із підтвердженим діагнозом дифтерії. Усі хворі - студенти-іноземці Ужгородського національного університету. Ці студенти родом із Індії, де щороку фіксують до 1000 випадків захворювання на дифтерію. Командою медичних фахівців проведено обстеження 123-х контактних осіб з лабораторними дослідженнями. У 8-ми обстежених отримано ріст дифтерійної палички без ознак хвороби. Єдиний і найдієвіший спосіб захиститися від цієї хвороби – вакцинація.

Дифтерія - гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок. Збудник - дифтерійна паличка. Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, також особа, яка перехворіла на дифтерію і перебуває у періоді одужання або люди-бактеріоносії, які самі не хворіють, а виділяють збудника і можуть заражати інших. Це є дуже небезпечне джерело інфекції, бо у більшості випадків такі люди і самі не знають, що вони є бактеріоносіями. Передача здійснюється головним чином повітряно-крапельним шляхом. Зрідка факторами передачі служать забруднені руки, побутові речі, білизна. Сприйнятливість до дифтерії висока.

Тривалість інкубаційного періоду (від моменту зараження до появи перших ознак хвороби) - від 2 до 10 днів. Клінічні прояви дифтерії різноманітні. Найчастіше зустрічається дифтерія ротоглоткиа. Вона буває локалізованою (коли уражаються тільки мигдалики), поширеною (коли нальоти виходять за межі мигдаликів), комбінованою (коли уражаються одночасно мигдалики, ніс, гортань тощо). Для дифтерії характерний виражений токсикоз, що і призводить до розвитку важких ускладнень – ураження серцево-судинної та нервової систем, нирок, які можуть призводити до смерті.

Як розпізнати дифтерію?

Різке підвищення температури тіла
Загальна слабкість, підвищене серцебиття
Головний біль, запаморочення
Блідість шкірних покривів
Біль у горлі, особливо при ковтанні
Почервоніння ротоглотки з ціанотичним відтінком та набряк слизової мигдаликів, піднебіння.
Набряк у підщелепній ділянці
Збільшення мигдаликів, поява на них нальотів сіро-білого кольору.

Тому за найменшої підозри на дифтерію необхідно негайно звернутися до лікаря.

Основний метод лікування хворих на дифтерію – введення специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки.

Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення. Відповідно до календаря профілактичних щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться у віці: 2, 4, 6, 18 місяців. Ревакцинація проти дифтерії проводиться дітям у віці: 6 та 16 років. Дорослим ревакцинація проводиться у віці 26 років, а надалі обов’язково – кожні 10 років для підтримання імунітету.

Ще одним засобом профілактики є особиста гігієна (потрібно часто мити руки, протирати предмети, які торкалася потенційно хвора людина, провітрювати приміщення).

Пам’ятайте, у разі виявлення вищевказаних клінічних симптомів та підозри на дифтерію необхідно негайно звернутися до медиків.

Бережіть своє здоров'я.

Інформацію підготували асистенти кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Колотило Т.Р., Бойко Ю.І.

НАУКОВІ ЗДОБУТКИ КАФЕДИ ВНТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ

ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ, ПРИСВЯЧЕНІ 75-ЛІТТЮ БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Кафедра внутрішньої медицини та інфекційних хвороб (інфекційні хвороби) долучилась до святкування славного 75-ліття Буковинського державного медичного університету. З нагоди знаменного ювілею професор Сокол А.М. та доцент Сидорчук А.С. у лекційній залі кафедри прочитали лекції для співробітників кафедри, студентства, де ознайомили з деякими фактами з історії заснування навчального закладу та безпосередньо кафедри, пригадали науковців, які творили цю історію.

Невеличкий екскурс в минуле супроводжувався показом слайдів із фотографіями колективу та завідувачів кафедри у різні роки. Лектори відзначили як змінилась та «виросла» кафедра. Зауважили вони і те, що сьогодні є вдалий «симбіоз» молоді та досвіду, що створює перспективу успішної діяльності кафедри на майбутнє.

Жваве зацікавлення у присутніх викликав інформаційний стенд, розміщений біля входу до лекційної зали, присвячений науковим здобуткам кафедри за останні 10 років.

ВІЛ ІНФЕКЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ПРОТИДІЇ ЦІЙ НЕДУЗІ

Незважаючи на значні досягнення сучасної медицини, вірусні інфекції залишаються однією з основних причин захворюваності та смертності. З того часу, як людство стикнулося з проблемою ВІЛ-інфекції, ця хвороба нестримно продовжує розповсюджуватись по усіх континентах, не минаючи жодну країну, в тому числі Україну. ВІЛ-інфекція набула характеру глобальної надзвичайної ситуації з соціально-економічними і демографічними наслідками.

За даними ВООЗ та UNAIDS, у світі ВІЛ інфіковано близько 35 млн людей. Україна залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, що зосереджена серед окремих груп населення високого ризику інфікування ВІЛ. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе близько 290 тисяч осіб. Майже кожна друга ВІЛ-позитивна особа не знає про свій ВІЛ-статус, кожна третя – не звертається до медичного закладу. Тож сучасний стан розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні характеризується високою активністю прихованого компоненту епідемічного процесу, котрий формується за рахунок недіагностованих хворих на

ВІЛ-інфекцію. Отримані дані свідчать, що понад 30 % ВІЛ-позитивних осіб, виявлених за даними лабораторних досліджень, в цілому по Україні, та до 55 % в окремих регіонах залишаються поза медичним спостереженням з різних причин та є джерелом збудника інфекції для інших людей.

Згідно зі статистичними даними Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України, станом на вересень 2018 р. офіційно зареєстровано 329 032 випадків

ВІЛ-інфекції серед громадян України, 108 809 з них захворіли на СНІД, 47 369 померли від захворювань, зумовлених СНІДом.

Вивчення причин, що зумовили швидке поширення епідемії ВІЛ-інфекції в Україні, дозволило дійти висновку, що важливу роль в цьому процесі відіграють соціально-економічні передумови, які сприяють негативним проявам у суспільстві, передусім наркоманії, комерційного сексу, хвороб, що передаються статевим шляхом. До цього слід додати кризовий стан економіки, глибокі деформації в житті суспільства та пов’язане з ними погіршення стану здоров’я населення.

Проте, завдяки спільним зусиллям держави, громадських організацій і міжнародних донорів протягом останнього десятиліття ми досягли й значних успіхів у боротьбі з ВІЛ-інфекцією: втричі уповільнився темп розвитку епідемії, вдвічі вдалося зменшити поширення інфекції серед наркозалежних, у сім разів – імовірність передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини та збільшити у 22 рази обсяги охоплення антиретровірусною терапією інфікованих.

Саме тому, необхідно впроваджувати широку та якісну освітньо-пропагандистську кампанію, як один із найважливіших компонентів первинної профілактики – запобігання інфікування ВІЛ, формування толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Слід активізувати інформаційну та роз'яснювальну роботу з питань здорового способу життя, профілактики раннього вживання наркотиків, хвороб, що передаються статевим шляхом. Так, уже традиційно кафедра інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету до 1 грудня – міжнародного дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, присвячує низку заходів, спрямованих на посилення уваги громадськості до проблем ВІЛ/СНІДу в Україні. Не стане виключенням і цей рік.

Зараз Україна перебуває на вирішальному етапі боротьби з епідемією

ВІЛ-інфекції. Її масштаби, як і раніше, перевищують найбільш песимістичні прогнози, проте зростають і зусилля, спрямовані на боротьбу з цією хворобою. Забезпечення рівного доступу представників груп ризику щодо інфікування ВІЛ, а також загального населення до лікувальних і профілактичних послуг є пріоритетом державної політики у сфері протидії соціально небезпечним хворобам. Актуальним залишається й пошук надійних прогностичних маркерів прогресування ВІЛ-інфекції та їх зв’язку з клінічними проявами захворювання, наявністю опортуністичних інфекцій, ефективністю антиретровірусної терапії тощо.

Співробітники кафедри інфекційних хвороб під керівництвом професора Москалюка В.Д. внесли вагомий внесок в дослідження цих питань. Так були виконані та захищені дисертаційні роботи, автори яких отримали науковий ступінь кандидата наук: Меленко С.Р. «Ендотеліальнадисфункція та кріопатії у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД», Баланюк І.В. «Клініко-мікробіологічна оцінка порушень біоценозу товстої кишки при ВІЛ-інфекції/СНІДі та оптимізація лікування», Возна Х.І. «Клініко-патогенетичне значення змін функціонального стану серцево-судинної системи та ендотелію при ВІЛ-інфекції/СНІДі», Соколенко М.О. «Клініко-імунологічні особливості ВІЛ-асоційованої герпетичної інфекції та оптимізація лікування». Ще три кандидатські дисертації з названого напрямку виконуються: Андрущак М.О. «Клініко-патогенетична оцінка ВІЛ-асоційованих захворювань нирок та удосконалення їх лікування», Колотило Т.Р. «Клініко-патогенетична оцінка асоційованих форм ВІЛ-інфекції з туберкульозом» та Рудан І.В. «Гепатити В і С на тлі ВІЛ-інфекції: сучасні епідеміологічні та клініко-патогенетичні особливості, лікування і наслідки» Тож можна сказати, що професор Москалюк В.Д. є фундатором сучасної наукової школи, у центрі уваги якої перебуває широке коло питань щодо клініко-патогенетичних аспектів діагностики та лікування ВІЛ-інфекції.

Сучасні діагностичні, лікувальні і профілактичні технології у практиці інфекціоніста

4-5 жовтня 2019 року на базі ТРК «Сонячна Долина» (с. Бояни) відбулася щорічна традиційна осіння конференція Всеукраїнської асоціації інфекціоністів на тему: «Сучасні діагностичні, лікувальні і профілактичні технології у практиці інфекціоніста», яка зібрала провідних фахівців галузі. Організатором форуму, окрім асоціації інфекціоністів, виступила й частина кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету на чолі з доктором медичних наук, професором Москалюком В.Д.

В урочистому відкритті конференції взяли участь президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів, академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, професор М.А. Андрейчин, ректор ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», заслужений діяч науки і техніки України, професор Т.М. Бойчук та директор департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації, професор О.А. Андрієць.

Робота наукової конференції проходила у форматі пленарних засідань, наукових дискусій та стендових доповідей. У конференції взяли участь 150 учасників з 20 областей України, з них 1 академік НАМН України, 1 член-кореспондент АМН України, 15 професорів, докторів медичних наук, 45 доцентів, кандидатів медичних наук, 3 заслужених лікарів України, 3 заслужених діячів науки і техніки України та 52 лікарів вищої категорії.

Культурна програма для гостей та учасників конференції включала оглядову екскурсію історичною частиною м. Чернівців.

У рамках конференції було заслухано виступи провідних вітчизняних спеціалістів з актуальних питань діагностики, лікування та профілактики інфекційних захворювань. У 4 пленарних засіданнях лекторами були М.А. Андрейчин, В.І. Задорожна, В.Ф. Марієвський, Л.В. Мороз, Т.І. Коваль, Т.Р. Колотило, В.П. Малий, К.І. Бодня, Т.В. Чабан, В.І. Трихліб, М.Н. Гарас, М.І. Шкільна, М.Д. Чемич, О.М. Зінчук, О.Б. Ворожбит, О.С. Саєнко, О.А. Голубовська, Т.А. Велієва, Н.О. Іванченко, А.Л. Процик.

Відбувся також пленум Громадської організації «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів», де свою доповідь «Надання допомоги інфекційним хворим в умовах реформи медичної галузі» представив президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів, академік НАМН України, професор М.А. Андрейчин.

За результатами конференції було прийнято рішення-рекомендації щодо підвищення рівня надання допомоги інфекційним хворим у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я та впровадження в практику вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації України.

У межах форуму працювала виставка лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Програма конференції була з успіхом виконана у повному обсязі.

В умовах сучасного реформування системи охорони здоров’я, конференція, перш за все, стала дієвим професійним майданчиком для обміну досвідом, обговорення найгостріших питань в світовій та українській інфектології.

Гості конференції високо оцінили організаційний і науково-практичний рівень конференції.

Засідання обласного наукового товариства інфекціоністів

6 грудня 2017 року на базі кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб відбулось засідання обласного наукового товариства інфекціоністів, де обговорювалися актуальні питання інфекційної захворюваності як у Чернівецькій області, так і в Україні.

В роботі товариства брав участь завідувач відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань

ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» Падурару Ю.О., а також лікарі-інфекціоністи майже з усіх районів області та лікарі-інтерни.

Відкрив засідання голова обласного товариства інфекціоністів, професор Москалюк В.Д., який привітав учасників засідання і поінформував присутніх про результати роботи Всеукраїнської науково-практичної конференції на тему «Епідеміологічні і клінічні ускладнення інфекційних та паразитарних хвороб у сучасних умовах» та пленуму ГО «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів», що відбулися в м. Житомирі 5-6 жовтня 2017 року. Голова засідання також ознайомив членів товариства зі зверненням Асоціації інфекціоністів до перших посадових осіб країни щодо питань розв’язання проблем боротьби з інфекційними та паразитарними хворобами дітей і дорослих, адже у наш час інфекції загрожують національній безпеці України.

Ю.О. Падурару доповів про оперативну ситуацію щодо інфекційної захворюваності в Чернівецькій області, зокрема детально розповів про епідситуацію з кору та заходи, направлені на боротьбу з ним.

Професор Сокол А.М. виступив з доповіддю про актуальні питання захворюваності на сказ. Особливо акцентувалась увага на проблемі екстреної профілактики сказу.

Доцентом кафедри Сидорчук А.С. висвітлено сучасні аспекти клініки, диференційної діагностики, лікування та профілактики грипу в сезоні 2017/18 років.

Лікар-ординатор-інфекціоніст КУ «Обласна клінічна лікарня» м. Чернівці Костіна Н.В. розповіла про знання, здобуті на тренінгу «Опортуністичні інфекції, супутні стани та захворювання», що відбувся на базі обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом м. Львова.

В обговоренні доповідей брали участь як співробітники кафедри, так і практичні лікарі. Усі доповіді були цікавими, змістовними, викликали жваву дискусію.

Закрив засідання професор В.Д. Москалюк, який подякував усім за роботу, а також привітав усіх з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим.

В рамках ІV Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу студентів і молодих учених

«Інновації та перспективи сучасної медицини»

(Bukovinian International Medical Congress – BIMCO 2017)

на кафедрі внутрішньої медицини та інфекційних хвороб відбулося секційне засідання

«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ І ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ»

На секції було заслухано та обговорено 12 наукових доповідей.

За результатами виступів та дискусії журі призові місця присуджено:

I місце

лікарю-інтерну Буковинського державного медичного університету спеціальності «Інфекційні хвороби» Колотило Тетяні Романівні за доповідь «Клініко-епідеміологічна характеристика перебігу хвороби Лайма на Буковині за 2016 рік. Основні методи профілактики» (науковий керівник - проф. Москалюк Василь Деонізійович, д.мед.наук).

ІІ місце

студентці Харківського національного медичного університету Мамчук Вікторії Валеріївні за доповідь «Стан показників клітинної ланки імунітету та його діагностичне значення в хворих на хронічний гепатит С» (науковий керівник – доц. Соломенник Анна Олегівна, к.мед.наук).

ІІІ місце

студентці Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова Тищенко Катерині Ігорівні за доповідь «Сучасний стан антибіотикорезистентності мікроорганізмів» (науковий керівник – Сінгх Шайлендра, асист.);
студентці Буковинського державного медичного університету Бойчук Анастасії Андріївні за доповідь «Оптимізація місцевого лікування хворих на вугрову хворобу з симптомокомплексом чутливої шкіри» (науковий керівник – асист. Шуленіна Олександра Валеріївна, к.мед.наук).
- Грамотами за оригінальність наукового дослідження номіновані Вітвіцька Ірина Миколаївна «Неврологічні прояви на тлі імунодефіциту у ВІЛ-інфікованих осіб» та Соловянчик Олександра Вікторівна «Напрямки розвитку антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції».
- Грамотою за кращу презентацію нагороджена Стоянова Юлія Дмитрівна «Показники ліпідного обміну як критерії тяжкості гострого гепатиту С».
- Грамотою за активну участь в науковій дискусії номінований Богян Артур Петрович «Факторы, влияющие на эпидемию гриппа (на примере Приднестровья)».

Творчій науковій молоді та їх науковим керівникам зичимо успіху на шляху підкорення нових наукових висот в медицині!

Викладач БДМУ взяла участь в презентації проекту МОЗ та Британського медичного журналу

20 жовтня 2017 року на базі Національної медичної академії післядипломної освіти відбулося урочисте відкриття спільного британо-українського Проекту для англомовних фахівців зі спеціальностей, які мають медичну практику на перетині з інфекційними хворобами.

"Освіта лікаря, яка продовжується після отримання ним диплому, є, у підсумку, найважливішою частиною його освіти", - зазначив Джон Шоу Біллінгс.

Міністерство охорони здоров’я України разом із Національною медичною академією післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Агентством зі зменшення загрози (США) та Британським медичним журналом (BMJ) презентували проект «Тренінгова ініціатива щодо підтримки клінічного рішення». У заході взяли участь працівники закладів охорони здоров'я з різних регіонів України, у тому числі й з Буковини. З Чернівецької області захід відвідали викладач БДМУ, координатор проекту на Буковині – доцент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб Анюта Сидорчук та в.о. головного лікаря КМУ "Чернівецький обласний центр здоров'я" Андрій Попадюк.

Як відзначили організатори проекту у своїх доповідях – представники Британського медичного журналу доктор Kieran Walsh, Mitali Wrocynsky, Denis Mishoulin, Moira McClatchy, його мета полягає у забезпеченні українських медичних фахівців знаннями, інструментами та ресурсами для підвищення професійної ефективності у діагностичному обстеженні та допомоги пацієнтам з інфекційними хворобами, а також постраждалим від дії токсинів та біологічних загроз.

У межах трирічного проекту Британський медичний журнал через український портал відкриває необмежений доступ до своїх ресурсів для 3 тисяч українських фахівців. Серед представлених матеріалів детальний розгляд понад 1000 клінічних випадків та 1000 тренінгових он-лайн модулів. Інформація стосується 80% найпоширеніших патологій, з якими стикаються фахівці первинної та вторинної ланок медичної допомоги.

«Для лікаря освіта ніколи не завершується закінченням університету, а самоосвіта займає левову частку часу професіонала. Доступ до такої великої кількості актуальної, постійно оновлюваної та рецензованої інформації стане значною допомогою нашим фахівцям. Це нові можливості використання джерел доказової медицини в Україні», - зазначила Оксана Сивак, заступник Міністра охорони здоров’я України з питань європейської інтеграції.

На першому етапі реалізації Проекту доступ до англомовної он-лайн платформи буде надано 500 українським фахівцям. Учасникам проекту знадобиться вільне спілкування та читання спеціалізованої літератури (без словника).

Даний Проект передбачає дистанційне навчання на платформі Британського медичного журналу (British Medical Journal) з метою удосконалення знань клінічного досвіду і використанням засад доказової медицини в прийнятті клінічних рішень (BMJ Best Practice)та можливістю поповнити, осучаснити знання з певних обраних модулів (BMJ Learning).

Матеріал підготувала лікар-інфекціоніст вищої лікарської категорії, доцент кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб

Анюта Степанівна Сидорчук

Харчові токсикоінфекції

Харчові токсикоінфекції (toxicoinfectiones alimentariae) – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовно-патогенні мікроби та їх токсини; характеризуються короткотривалими проявами загальної інтоксикації та гострого гастриту чи гастроентериту.

При вживанні забруднених харчових продуктів, без теплової обробки (молока й молочних продуктів, рибних продуктів (суші, червона риба) салатів, паштетів, холодців і т.д.), можуть виникати групові спалахи. Часто харчові продукти забруднюються під час порушення технологічного процесу їх приготування, зберігання.

Для харчових токсикоінфекції, спричинених умовно-патогенними збудниками характерно: гострий початок хвороби, короткий інкубаційний період, короткочасне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, нудота, багаторазове блювання, біль переважно в епігастрії та навколо пупка, рідкі випорожнення без патологічних домішок до 5-6 разів на добу.

Необхідно забезпечити контроль за забоєм тварин, перевезенням і збереженням м’ясних продуктів, не допускати забруднення харчових продуктів виділеннями домашніх тварин, гризунів, мухами. На фермах слід виявляти корів, хворих на мастит, і забороняти використовувати молоко від них для харчування людей. Запобіганню харчових токсикоінфекцій сприяє поширення санітарних знань серед населення, прищеплення гігієнічних навичок та створення умов для їх виконання.

При появі перших ознак розладів шлунково-кишкового тракту –потрібно звернутись до лікаря.

Щоб запобігти виникненню харчових токсикоінфекцій необхідно пам’ятати:

- перед вживанням або приготуванням їжі необхідно мити руки з милом;
- страви з м'яса, птиці, яєць потрібно вживати в їжу тільки після термічної обробки;
- не готувати їжу про запас на багато днів, якщо вона навіть і зберігається в холодильнику;
- зберігати свіжі виготовлені страви без холодильника, особливо в теплу пору року не більше декількох годин;
- звертати особливу увагу на терміни зберігання продуктів;
- не пити воду з незнайомих джерел.

Бережіть своє здоров’я.

Проф. В.Д.Москалюк

ВИКЛАДАЧ БДМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У НАРАДІ-СЕМІНАРІ З ПИТАНЬ ПРОФІЛАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ ГРИПУ ТА ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ

В рамках співпраці кафедри внутрішньої медицини та інфекційних хвороб з Департаментом охорони здоров’я ОДА та ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України»

27 вересня 2016 року на базі ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги» відбулася нарада-семінар для заступників головних лікарів ЛПЗ, лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-епідеміологів з питань профілактики, діагностики і лікування грипу та гострих респіраторних інфекцій.

Згідно програми з доповіддю «Клініка, диференційна діагностика та лікування грипу й гострих респіраторних інфекцій» виступила доцент кафедри, лікар-інфекціоніст вищої категорії Анюта Сидорчук. В доповіді окреслено «підсумки» минулого епідемічного сезону грипу та ГРІ за офіційними даними відповідних служб, проаналізовано сучасний стан циркуляції вірусів грипу в Європейському регіоні, розглянуто патогенетичні особливості пандемічного грипу, клінічні сценарії неускладненого та ускладненого перебігу ГРІ, наведено диференційно-діагностичні особливості захворювань, акцентовано на тактиці лікування цих сезонних інфекційних недуг.

З доповідями також виступили завідувач відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» Юрій Падурару та головний спеціаліст відділу профілактичної медицини, розвитку та контролю якості медичної допомоги населенню ДОЗ ЧОДА Тетяна Цинтар.

International Rabies Day-2016

Традиційно у рамках Міжнародного дня боротьби зі сказом, який відзначають 28 вересня, на кафедрі внутрішньої медицини та інфекційних хворобдоцентом Сидорчук А.С. організовано і проведено студентську просвітницьку акцію та Poster Session Competition «Simple Steps Save Lives».

Мета акції – просвітницька робота, спрямована на усвідомлення сучасної епідемічної ситуації зі сказом в Україні та у світі, розуміння причин поширення вірусу та інфікування людини, з’ясування найбільш ефективних заходів щодо ерадикації хвороби, як до прикладу це вдалося зробити в Австрії, Великобританії, Монако, Франції та низці інших країн світу.

Студенти медичного факультету № 3 підготували і представили тематичні постери, до виконання завдань віднеслися креативно. Кожний доповідач представив власний постер і висловив «меседж» після короткої вступної проблемної доповіді організатора акції. Шляхом таємного голосування і відкритого обговорення відбулося обрання номінантів – авторів найкращих постерних доповідей. Інформаційні флаєри з описом «Простих кроків, здатних врятувати життя» розповсюджені серед студентів-медиків іноземних громадян.

До Всесвітнього Дня боротьби з вірусними гепатитами

18.05.2016 року відбулося спільне засідання обласних товариств інфекціоністів та гастроентерологів Чернівецької області, яке було присвячене надзвичайно актуальній проблемі медицини – хронічним гепатитам. Відкрив засідання голова товариства інфекціоністів області професор Москалюк В.Д., який наголосив на актуальних питаннях вірусних гепатитів В і С в Україні та у світі, проблемах ранньої діагностики, труднощах лікування цих недуг.

У рамках розширеного засідання було заслухано доповіді провідних науковців в галузі гепатології – заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Лариси Василівни Мороз та доктора медичних наук, професора, Президента Української Асоціації з вивчення захворювань печінки Марини Борисівни Щербиніної.

В роботі засідання взяли участь співробітники кафедр інфекційних хвороб та епідеміології та внутрішньої медицини, а також інфекціоністи та гастроентерологи області.

Доповіді були цікавими, змістовними, викликали жваву дискусію.

Закрив засідання професор О.І. Федів, який подякував доповідачам та усім присутнім за участь у роботі товариства.

ГЕПАТИТ С МОЖНА ПОПЕРЕДИТИ І ВИЛІКУВАТИ!

Вірусний гепатит С є дуже серйозним і поширеним вірусним захворюванням. Сьогодні у світі налічується від 150 до 500 млн хронічних носіїв вірусного гепатиту С. Вірус гепатиту С передається через кров та рідини організму. Тому найбільш поширена форма передавання – через нестерильний медичний інструментарій під час медичних маніпуляцій, переливання зараженої вірусом крові, через шприц у наркоманів. Проте останнім часом донорська кров обов'язково проходить тест на вірус гепатиту С, тому цей шлях зараження буває щодалі рідше. Зате наркомани стають активними розповсюдниками гепатиту С. Значно рідше, але трапляються випадки передавання вірусу статевим шляхом: 3-6% усіх випадків зараження. Можливе передавання вірусу гепатиту С від матері до дитини під час пологів, але цей шлях зараження спостерігається рідко: у 5,7% дітей, які народжені матерями –носіями вірусу. Зараження вірусом гепатиту С може відбуватися й під час нанесення татуювання, лікування методом голковколювання, проколювання вух, якщо ці процедури виконують нестерильними голками.

Вірус гепатиту С має високу генетичну мінливість, а це дає йому можливість уникнути дії імунної системи людського організму. У 20% випадків гепатит С перебігає у гострій формі, у 70-80% – у хронічній.

Гостра форма гепатиту С спостерігається рідко (у 10-15% інфікованих). У 20% хворих розвивається жовтяниця. Хворі скаржаться на головний біль, кволість, нудоту, блювання, біль у правому підребер'ї, потемніння сечі, знебарвлення калу.

Підступність гепатиту С полягає в тому, що в більшості випадків його перебіг безсимптомний. Вірус протягом багатьох років знаходиться в організмі людини, і вона може заражати ним інших, нічого не знаючи про це. При цьому вірус може безпосередньо діяти на клітини печінки і з часом спричинити розвиток цирозу та пухлин. Хронічний перебіг хвороби розвивається у 70-80% хворих.

На жаль, після перенесення вірусного гепатиту С в організмі не створюється надійного захисту. Через це майже у 80% хворих часто розвивається хронічний процес і можливе повторне інфікування вірусом. Для діагностики гепатиту С використовують спеціальні методи дослідження, які проводять до початку лікування хворих. Зокрема, це біохімічний аналіз крові, аналіз крові на антитіла до вірусу гепатиту С, аналіз крові на вірус гепатиту С методом полімеразної ланцюгової реакції визначення вірусного навантаження, ультразвукове обстеження печінки, фіброскан, фібротест, еластографія печінки, біопсія печінки.

Лікування гепатиту С потребує комплексного підходу і залежить від стадії і тяжкості хвороби. Останнім часом найбільш ефективним є застосування препаратів інтерферонів та його аналогів у комбінації із противірусними засобами (рибавірином). Існують високоефективні безінтерферонові схеми лікування гепатиту С. Державна цільова програма охоплює лікування певних найбільш уразливих груп населення. Як показали результати досліджень, у 60% випадків вдалося запобігти хронізації процесу.

Щоб не захворіти! Специфічних засобів запобігання гепатиту С (вакцин) сьогодні ще немає. Тому, щоб запобігти інфікуванню небезпечним вірусом, потрібно вести здоровий спосіб життя, дотримуватися правил особистої гігієни:

уникати контакту з біологічними рідинами інших людей;

не користуватися чужими бритвами, зубними щітками, ножицями, а також не позичати свої;

проколювання вух, пірсинг, нанесення татуювання чи процедуру голковколювання намагайтеся робити одноразовим інструментарієм, упаковку якого буде відкрито у вашій присутності, або упевніться, що інструментарій був ретельно простерилізований;

під час сексуальних контактів користуйтеся презервативами;

уникайте медичних маніпуляцій за межами лікарняного закладу.

Матеріал підготовлено:

Сидорчук А.С., доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

Сорохан В.Д., доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

В рамках III Міжнародного Медико-Фармацевтичного Конгресу студентів і молодих учених

«ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОЛОДІЖНОЇ НАУКИ»,

BIMCO 2016 на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології відбулося секційне засідання

«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ І ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ»

На секції було заслухано та обговорено 14 наукових доповідей.

За результатами виступів і дискусії журі присуджено:

I місце

- студентові Буковинського державного медичного університету Емануель Одеі за доповідь «A CASE STUDY OF HERPES ZOSTER OPHTHALMICUS REACTIVATION IN A POLYMORBID PATIENT FOLLOWING PRIMARY BACTERIAL KERATOCONJUNCTIVITIS» та «RETROSPECTIVE STUDY OF EPIDEMIOLOGICAL MEASURES TAKEN TO CONTAIN THE SPREAD OF THE EBOLA VIRUS IN NIGERIA IN JULY 2014» (наукові керівники – проф. Василь Москалюк, д.мед.наук, доц. Анюта Сидорчук, к.мед.наук).

II місце

- студентці Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова Світлані Крючковій за доповідь «ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ З НСV-ІНФЕКЦІЄЮ» (науковий керівник – проф. Лариса Мороз, д.мед.наук);

- студентці Буковинського державного медичного університету Зоряні Коцюбійчук за доповідь «СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ ПАПІЛОМАВІРУСУ» (науковий керівник – ас. Максим Соколенко);

III місце

- студентці Ужгородського національного університету Олесі Балаж за доповідь «ОСОБЛИВОСТІ ГЕПАТИТУ А У ЖИТЕЛІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ПЕРІОД АКТИВАЦІЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ» (науковий керівник – доц. Андрій Когутич, к.мед.наук);

- студентці Буковинського державного медичного університету Ельвірі Луцу за доповідь «СТАН МІКРОБІОТИ КИШЕЧНИКА У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ З РІЗНИМ КЛІНІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ» (науковий керівник – доц. Михайло Перепічка, к.мед.наук);

- студентці Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Марії Головчак за доповідь «АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА МАЛЯРІЮ ЗА 2010-2015 РР. У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ» (науковий керівник – доц. Олександр Адамович, к.мед.наук).

Грамотами за оригінальність наукового дослідження номіновані Ірина Круль «СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ІНФІКОВАНОСТІ ВІЛ СЕРЕД ВАГІТНИХ НА БУКОВИНІ» та Дмитро Мельник «МОНІТОРИНГ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗА 2013-2015 РР. ЗА ДАНИМИ ЧОКЛ м. Чернівці».

Грамотами за кращу презентацію нагороджені Андрій Благий «ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ» та Олег Тромбола «ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ДОРОСЛИХ ХВОРИХ НА ГРИП В ЕПІДЕМІЧНОМУ СЕЗОНІ 2015-2016 РР.».

Грамотами за активну участь в науковій дискусії номіновані Юлія Моня «ПРОФІЛЬ РИЗИКУ ENTEROBACTER SAKAZAKII, ЯК ЕМЕРДЖЕНТНОГО ПАТОГЕНУ, ЩО СПРИЧИНЯЄ НЕБЕЗПЕКУ ЗДОРОВ'Ю НЕМОВЛЯТ» та Ольга Антипенко «ОСОБЕННОСТИ СУТОЧНОГО РИТМА АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ У БОЛЬНЫХ ПСОРИАЗОМ».

Матеріал підготувала

секретар секційного засідання

доцент Сидорчук Анюта Степанівна

Рикетсіози і педикульоз

Рикетсіози – збірний термін, який уособлює групу інфекційних захворювань, спричинених мікроорганізмами рикетсіями, що передаються від людини до людини живими переносниками, здебільшого вошами. До них належать біля 20 гострих трансмісивних інфекційних захворювань, які викликаються рикетсіями; в Україні можуть траплятися висипний епідемічний тиф, везикульозний рикетсіоз, Марсельська (середземноморська) гарячка.

Дані про смертність від епідемічного висипного тифу в XX сторіччі, зареєстрованих в країнах Балканського регіону, а також у Польщі та Росії, вражають уяву. Висипний епідемічний тиф лютував на територіях Російської імперії й в східних районах Польщі з 1915 по 1922 р.; тифом перехворіло 30 млн осіб, 3 млн – померли.

Нині лікування хворих на рикетсіози не становить труднощів, особливо за своєчасної діагностики. Профілактика рикетсіозів базується на попередженні завшивленості населення.

За даними офіційної статистики, проблема «завшивленості» є актуальною для різних країн світу. Зокрема, в Сполучених Штатах кожна дитина віком від 3 до 11 років щороку потерпає від вошей. Що ж говорити про країни, що розвиваються, з низьким сукупним доходом на душу населення? Україна – не виняток, розповсюдженість вошей пов’язана зі скупченістю населення, поганими санітарно-гігієнічними умовами. Найбільша ураженість педикульозом відмічається серед дитячих та підліткових колективів, діти до 17 років становлять більше 60% від усієї кількості уражених педикульозом.

Актуальність цієї хвороби, викликаної вошами, пояснюється тим, що інфікуватися може кожний, незалежно від соціального становища. Воші людини – це специфічні паразити, які живляться людською кров’ю. Найбільш небезпечні для здоров’я та життя є воші, які містять особливі мікроорганізми – рикетсії, та являються переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та поворотного тифу.

Заразитися педикульозом можна при безпосередньому контакті з завошивленими особами, при користуванні спільними речами — гребінцями, головними уборами, одягом, білизною, щітками для волосся тощо. Здорова людина може «підчепити» вошу в громадському транспорті, магазині, школі, дитсадку, офісі, підприємстві. При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі помешкання та по поверхні різних предметів, на яких вони можуть зберігати життєздатність до 48 годин.

Основною ознакою педикульозу є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, який виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.

Тривалість життя воші – 20-45 днів. При своєму розвитку воші проходять 3 стадії: яйце – «гнида», личинка і статевозріла воша. В середньому на добу самиця відкладає до 10 яєць (гнид), а за все своє життя – близько 300 яєць. Гнида має довгасту форму (1,0-1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, особливою клейкою речовиною щільно прикріплюється до волосини. Яйця розвиваються при температурі 38 С впродовж 5 днів. Температура нижче від 25 С перешкоджає розвиткові яєць.

Личинка має сірувато-коричневе забарвлення, пересувається за допомогою 3 пар лапок, з кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині.

Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками, долаючи до 20 см за хвилину.

Недосвідчені батьки можуть легко сплутати гниду з лупою на волосині, однак варто розчавити «підозрілий об’єкт» між поверхнею нігтів, виявивши характерне для гниди (яйця воші) лускання. В умовах медичних установ для діагностики педикульозу застосовують спеціальну лампу Вуда, під якою живі гниди світяться блакитним світлом, що флуоресціює.

Для попередження появи вошей необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Необхідно слідкувати за дотриманням правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

Якщо, не дивлячись на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на головних уборах, подушках, одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

На сьогодні, через аптечну мережу реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. Це «Пара Плюс», «Лавінал», «Паранікс», «Паразидоз+», «Пермін», «Спрей-Пакс», «Хедрінг-Екстра», «Емульсія безилбензоату 20%» та ряд інших препаратів. Обираючи протипедикульозний препарат, необхідно звертати увагу на інструкцію з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо. Як правило, після витримування 10 хвилин від нанесення аерозолю або емульсії, переважна більшість ектопаразитів гине. Надалі треба ретельно вимити волосся шампунем, можна з протипаразитарною дією (на основі трав, або з додаванням хімічно активного компоненту). За 7-10 днів варто знову нанести засіб від вошей, повторивши всю процедуру (у випадку неповного знищення гнид).

Проте, важко провести повну диференціацію живих гнид, вошей та тих, що загинули. Тому після протипедикульозної обробки необхідно провести видалення їх механічним шляхом. Для полегшення їх видалення волосся змочують розведеним 5-10% столовим оцтом, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребенем загиблих вошей та їх яйця «гниди».

Для дітей молодших 5-ти років, вагітних жінок та тих, які мають немовлят на грудному вигодовуванні, осіб з алергічними захворюваннями використання педикулоцидів не рекомендовано. Натомість доцільним є використання механічного методу, тобто миття, вичісування вошей густим гребенем, стрижка та гоління. Волосся збирається на папір і спалюється. Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.

Паралельно з обробкою педикулоцидом волосистої частини голови, вкрай важливо знищити воші і гниди на подушках, шапках, гребінцях. Для цього необхідно обробити речі тим самим розчином у добре вентильованому приміщенні (хімічний метод).

Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими. Для обробки одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Сучасні хімчистки також ефективно дезінфікують подушки, постільну білизну і верхній одяг.

І пам’ятайте, навіть якщо після «успішної боротьби» з вошами, з’являються симптоми нездужання, повільно наростає температура тіла, біль голови постійного характеру, загальна слабкість, зниження апетиту і дрібноцяткова висипка на тулубі – варто не зволікати зі зверненням до спеціаліста з інфекційних хвороб.

Матеріал підготовлено к.мед.наук, доцентом кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Анютою Сидорчук

КАФЕДРА ПРОВЕЛА САНІТАРНО-ПРОСВІТНИЦЬКУ АКЦІЮ «ROLL BACK MALARIA-2015»

У заході, присвяченому Всесвітньому дню боротьби з малярією, загалом взяли участь до півсотні іноземних студентів. Жвавий інтерес слухачів викликали питання інфікування зараженою кров’ю донора-носія плазмодія, трансплацентарної передачі паразита,вродженої малярії.

Особливу увагу присвячено проблемі ранньої діагностики, координатором акції Анютою Сидорчук продемонстровано зразок експрес-тесту на Plasmodium falciparum (Rapid test for Pl. Falciparum «Paracheck Pf», виробництва Orchid Biomedical Systems, India), роз’яснено механізм роботи тесту та принципи лабораторної діагностики залежно від потужності медичного закладу.

Присутні активно дискутували на тему патогенезу церебральної форми малярії, яка утримує лідируючу позицію в «анти-рейтингу» причин смертності хворих різних національностей та віросповідань…

Вкрай актуальним постала також англомовна міні-презентація на тему особливо-небезпечної геморагічної гарячки, викликаної вірусом Ебола, представлена студентом-представником Республіки Гана – Самюелем Дансо. Доповідач невимушено і доступно розкрив питання етіології, епідеміології, патогенезу, клінічних особливостей та можливостей лікування цього захворювання. На низку запитань від аудиторії відповідала лікар-інфекціоніст першої лікарської категорії, кандидат медичних наук, координатор акції Анюта Степанівна.

Ініціативними учасниками акції, студентами БДМУ 5 курсу – Ансі Регулас, Фібі Куджам, Ампонсах Бемпахом та 6 курсу – Асаре Барбарою, Дансо Самуелем, Агярко Рамосом поширювалися інформаційні брошюри англійською мовою «Roll Back Malaria»та «Be Aware of Ebola Fever» з метою інформування більшої кількості осіб.

ЯК ЗАПОБІГТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА МАЛЯРІЮ?

...У 2012 році кожні 2 хвилини від малярії та її ускладнень помирало дитя…

На сьогоднішній день малярія залишається однією з найбільш розповсюджених інфекційних хвороб на Землі.

Попереду час відпусток, тому тим, хто планує поїздку в ендемічні регіони, варто знати, що кожен бажаючий може отримати у лікаря-інфекціоніста консультацію з профілактики малярії.

МАЛЯРІЯ - це гостре інфекційне захворювання, яке передається людині комарами роду Anopheles і характеризується періодичним, через 48 або 72 години, виникненням лихоманки з підвищенням температури тіла до 39-40° С, ознобом, головним болем, болем у м'язах, нудотою, блюванням, іноді запаленням верхніх дихальних шляхів, порушенням сну, на висоті лихоманки - маренням, галюцинаціями, пізніше - збільшенням печінки, селезінки та ураженням нирок. Зазвичай, перший напад лихоманки виникає через 7-25 днів після інфікування, проте можливі випадки виникнення захворювання через 8-9 місяців і навіть 2-3 роки.

Зараження малярією відбувається наступним чином: комарі заражаються від хворих на малярію людей, а потім, кусаючи здорових людей, викликають масові захворювання.

НАСКІЛЬКИ НЕБЕЗПЕЧНОЮ Є МАЛЯРІЯ?

Найтяжчий перебіг має тропічна малярія. Неліковані випадки її часто можуть бути причиною смерті. Триденна і чотириденна малярія менш страшна для міцних людей в «розквіті сил», але є серйозною небезпекою для маленьких дітей, вагітних та людей похилого віку.

Найбільш великими і стійкими вогнищами її в світі є країни Африки, Південно-Східної та Середньої Азії, Південної Америки.

ЦЕ ВАЖЛИВО:

малярія передається від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів;

крім природного зараження через укуси комарів, людина може заразитися малярією при переливанні крові від зараженого донора;

передача малярії може відбутись від хворої матері до плоду, найчастіше під час пологів, рідше — при проходженні паразитів через плаценту;

біля 80 % випадків заражень на малярію відбувається на території Африканського континенту та Південно-Східної Азії;

торік загалом було зафіксовано понад 200 млн нових випадків малярії, а ризик захворіти на неї існує в 34 країнах;

важко навіть сказати, в яких тропічних і субтропічних країнах її немає - різні види малярії зустрічаються в Африці, Південній Америці та Азії:

Існують спеціальні протималярійні препарати. Курс починають за 1-2 тижні до поїздки, продовжують прийом протягом усього часу перебування в зоні епідемії та ще 4 тижні після повернення додому.

Крім цього, необхідно захистити себе від укусів комарів:

спати в кімнатах, де вікна і двері захищені протимоскітною сіткою, бажано просоченою інсектицидом;
від сутінок до світанку одягатися так, щоб не залишались відкритими руки та ноги;
відкриті ділянки тіла обробляти репелентом;
після повернення з-за кордону (упродовж 3 років) при кожному підвищенні температури тіла необхідно терміново звертатися до лікаря, інформувати його про поїздки в райони поширення малярії, пройти обстеження на малярію.

ПАМ`ЯТАЙТЕ, що дотримання правил профілактики малярії зменшує ризик захворіти на це інфекційне захворювання.

На кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології відбулося секційне засідання

II Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу студентів і молодих учених

«НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ В МЕДИЦИНІ ТА ФАРМАЦІЇ, BIMCO 2015»

Активну участь у секційному засіданні взяли студенти 5 і 6 курсів медичного факультету №3 Буковинського державного медичного університету – громадяни Ефіопії (Мухумед Абдірсак Абдікадір), Республіки Індії (Рані Екта), Сполучених Штатів Америки (Пател Прія), Республіки Гани (Амакуе Дебора).

Власні наукові здобутки успішно представили також українські студенти-медики 3, 4 і 5 курсів медичного та біологічного факультетів Інституту мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного АМН України (Саган Ірина Володимирівна), Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова (Лепешко Ірина Вікторівна) та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Ширій Тетяна Ігорівна), Буковинського державного медичного університету (Слижук Оксана Іванівна).

Жваву зацікавленість та науковий інтерес журі – голови, професора, завідувача кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Москалюка Василя Деонізійовича, співголів: проф. Денисенко Ольги Іванівни, проф. Сокола Андрія Миколайовича, доц. Давиденко Оксани Миколаївни і доц. Сорохана Василя Денисовича викликали доповіді переможців секційного засідання.

За результатами доповідей студентських наукових робіт, правильністю відповідей на поставлені запитання, наочним представленням наукової роботи було номіновано переможців-призерів.

Перше місце за доповідь «Clinical and Epidemiological Survey of Chikungunya Infection And Its Effecton Health Related Quality of Life» здобула студентка 5 курсу БДМУ Patel Priya (н. кер. – к.мед.н. Сидорчук А.С.).

Друге призове місце посіла студентка 3 курсу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова Лепешко Ірина Вікторівна «Визначення чутливості антибіотикорезистетних штамів Pseudomonas aeruginosa до псевдомонадного бактеріофагу» (н. кер. –к.мед.н. Вовк І.М.).

Третє призове місце за доповідь «Герпетична інфекція як імунопатологічне захворювання» виборола студентка 5 курсу БДМУ Слижук Оксана Іванівна (н. кер. – Соколенко М.О.).

Також троє студентів були відзначені грамотами:

За оригінальність наукового дослідження – Саган Ірина Володимирівна «The ability of lactobacillus casei IMVB-7280 probiotics traintocorrectvaginalmicrofloraincasesofexperimentl vaginal staphylococcosi sinmice» (Інститут мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного АМН України);
За найкращу презентацію – Muhumed Abdirisak Abdikadir «Peculiarities of Prevalence and Risk factors of Malaria in Ethiopia» (Bukovinian State Medical University);
За активну участь в науковій дискусії – Ширій Тетяна Ігорівна «Фактори ризику, профілактика та лікування розацеа» (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького).

Бажаємо молодій сучасній науковій еліті нових здобутків та реалізації творчих задумів на користь людству!

ХВОРОБА, ЯКУ СПРИЧИНЮЄ ВІРУС ЕБОЛА

Проф. Москалюк В.Д.

Хвороба, яку спричинює вірус Ебола – це гостра вірусна високо контагіозна (з високим ступенем заразності) природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком геморагічного синдрому.

Вона входить у перелік тих хвороб, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров’я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть являти надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.

Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини. Похоронні обряди, при яких присутні на похоронах люди мають прямий контакт з тілом померлого, можуть відігравати значну роль у передачі вірусу Ебола. Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами в результаті тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю та належних бар’єрних методів захисту. Вірус Ебола виявляється у багатьох рідинах (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі), що обумовлює контактний, статевий шляхи зараження. Передача інфекції відбувається при прямому контакті з кров’ю, біологічними рідинами і тканинами заражених. Гарячка Ебола не поширюється трансмісивно (через комах), а також через їжу і воду.

Індекс контагіозності досягає 95%. Хворіють переважно дорослі. Хворі, які інфікувались в природних осередках, служать джерелом зараження для оточуючих в сім’ях і лікарнях, де при тісному контакті відбуваються повторні зараження. Спалахи інфекції часто носять внутрішньолікарняний характер із зараженням у першу чергу медичного персоналу, який обслуговує хворих. Часті зараження медичних працівників через близький контакт з хворими без використання належного захисту. Смертність від гарячки Ебола висока.

Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7-8 днів). Різна тяжкість хвороби і частота летальних наслідків при епідемічних спалахах у різних регіонах пов’язана з біологічними і антигенними відмінностями виділених штамів.

Для хвороби, яку спричинює вірус Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39°C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль в суглобах, м’язах. Дещо пізніше появляється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль в грудній клітці. На 2-3-й день хвороби появляється біль в животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. У окремих випадках може з’являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби - спочатку на обличчі, потому на грудній клітці, здатний поширюватися і на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігається на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого - ін’єкція кон’юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість, кровотечі із ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, гематурією. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово.

Лікування. Специфічна терапія не розроблена. Патогенетичне лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, іншими проявами хвороби.

МАЛЯРІЯ

Малярія - гостре інфекційне захворювання, що супроводжується періодичними нападами гарячки, прояв яких відповідає циклу розвитку збудника малярії. Захворювання знайоме людству здавна і розповсюджене по всій земній кулі, особливо у країнах із жарким кліматом.

Збудником малярії є малярійний плазмодій із класу найпростіших, їх описано чотири види: тропічний, триденний (2 види), чотириденний. Збудник проходить складний цикл розвитку в організмі людини і комара.

Джерелом хвороби є хвора людина, або носій, а переносить збудника самка комара. Малярія характеризується сезонністю, пов’язаною з активністю комарів.

Шлях передачі інфекції трансмісивний - при укусі комара, в організмі якого є плазмодій, або при переливанні зараженої крові.

Інкубаційний період. При тропічній малярії – 8-10 діб, при триденній – 10-14 діб, при чотириденній – 20-25 діб.

Клінічні ознаки. В клінічній картині захворювання, викликаного різними видами збудників малярії, є багато спільного, але наявні й відмінності. Для малярії взагалі характерні приступи гарячки, що виникають вранці: раптовий озноб, який трусить упродовж 1,5 години.

При триденній малярії приступи повторюються через добу, при чотириденній – через 2 доби.

Температура тіла під час ознобу швидко піднімається і через 1-1,5 години досягає 41-41,5 °С. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, спрагу, біль у крижах, печінці й селезінці. Під час приступу збільшується печінка та селезінка. Потім температура швидко падає до 35,5-36 °С, хворий починає пітніти і засинає. Між приступами самопочуття хворого цілком задовільне. Ускладненнями хвороби є розвиток анемії, малярійної та/або гемоглобінурійної коми, що виникає внаслідок прийому хініну.

Діагноз малярії ставиться на основі клінічної картини, епідеміологічних та лабораторних досліджень, які не тільки можуть встановити діагноз, але й з’ясувати форму захворювання. Сприйнятливість людей до малярії загальна, особливо часто хворіють діти.

Невідкладна допомога. Потрібно негайно починати системне і комплексне лікування, яке проводиться специфічними протималярійними препаратами з метою припинення нападів малярії, відновлення порушених функцій організму хворого, запобігання рецидивів, а також ліквідації носіїв.

При ранній діагностиці та своєчасному, правильному лікуванні хвороба виліковується.

Профілактика і протиепідемічні заходи. Запобігання укусам комарів. При виїзді за кордон у країни, де велика небезпека зараження малярією, проводять індивідуальну профілактику протималярійними препаратами. Протиепідемічні заходи направлені на знищення місць, де розмножуються комахи (осушування боліт), використання репелентів.

ВІЛ-IНФЕКЦІЯ/СНІД

ВІЛ передається:

при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
через кров, при використанні спільних шприців та голок для внутрішньовенного введення наркотичних речовин, а також при застосуванні забрудненого кров'ю, нестерильного медичного інструментарію;
дитині від ВІЛ-інфікованої матері. Інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.

ВІЛ найчастіше вражає:

ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;
сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси зі сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку ротової порожнини.

У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров'я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.

ВІЛ не передається через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Ця недуга не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи , тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. ВІЛ не можна заразитись в громадському транспорті.

Передача ВІЛ через укуси комарів чи інших комах не доведена.

Визначити інфекцію можна:

Перебіг хвороби

Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Чи можна вберегти себе від ВІЛ-інфекції/СНІДу?

На сьогодні ВІЛ-інфекція немає радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:

приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самостверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів;
сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30-50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока;
пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайшвидше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.мед.н., професор Москалюк В.Д.

INFLUENZA

Influenza virus infection, one of the most common infectious diseases, is a highly contagious airborne disease that causes an acute febrile illness and results in variable degrees of systemic symptoms, ranging from mild fatigue to respiratory failure and death.

Etiology. In virus classification influenza viruses are single-stranded RNA viruses that make up three of the five genera of the family Orthomyxoviridae: 1) Influenza virus A; 2) Influenza virus B; 3) Influenza virus C.

Epidemiology. People who contract influenza are most infective between the second and third days after infection, and infectivity lasts for around ten days. Children are much more infectious than adults and shed virus from just before they develop symptoms until two weeks after infection. Influenza can be spread in three main ways: by direct transmission (when an infected person sneezes mucus directly into the eyes, nose or mouth of another person); the airborne route (when someone inhales the aerosols produced by an infected person coughing, sneezing or spitting) and through hand-to-eye, hand-to-nose, or hand-to-mouth transmission, either from contaminated surfaces or from direct personal contact such as a hand-shake. The relative importance of these three modes of transmission is unclear, and they may all contribute to the spread of the virus.

Signs and symptoms. The presentation of influenza virus infection varies, however, it usually includes many of the symptoms described below. Abrupt onset of illness is common. Many patients with influenza are able to report the time when the illness began. Fever may vary widely among patients, with some having low fevers and others developing high fevers. Some patients report feeling feverish and a feeling of chilliness. Sore throat may be severe and may last 3-5 days. The sore throat may be a significant reason why patients seek medical attention. Myalgias are common and range from mild to severe. Frontal/retro-orbital headache is common and is usually severe. Ocular symptoms develop in some patients with influenza and include photophobia, burning sensations, and/or pain upon motion. Some patients with influenza develop rhinitis of varying severity but is generally not the chief symptom. Weakness and severe fatigue may prevent patients from performing their normal activities or work. In some cases, patients with influenza may find activity difficult and may require bedrest. Cough and other respiratory symptoms may be initially minimal but frequently progress as the infection evolves. Patients may report nonproductive cough, cough-related pleuritic chest pain, and dyspnea.

Complications. Primary influenza pneumonia is characterized by progressive cough, dyspnea, and cyanosis following the initial presentation on the infection. Chest radiographs show diffuse infiltrative patterns bilaterally, without consolidation, which can progress to a presentation similar to acute respiratory distress syndrome. Secondary bacterial pneumonia can occur from numerous bacteria (Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae). The most dreaded complication is staphylococcal pneumonia, which develops 2-3 days following the initial presentation of viral pneumonia. Patients appear severely ill, with hypoxemia, an elevated WBC count, productive bloody cough, and a chest radiograph showing multiple cavitary infiltrates.

Treatment. People with the flu are advised to get plenty of rest, drink plenty of liquids, avoid using alcohol and tobacco and, if necessary, take medications such as acetaminophen (paracetamol) to relieve the fever and muscle aches associated with the flu. Children and teenagers with flu symptoms (particularly fever) should avoid taking aspirin during an influenza infection (especially influenza type B), because doing so can lead to Reye’s syndrome, a rare but potentially fatal disease of the liver. Since influenza is caused by a virus, antibiotics have no effect on the infection; unless prescribed for secondary infections such as bacterial pneumonia. Antiviral medication can be effective, but some strains of influenza can show resistance to the standard antiviral drugs.

Diet. Normal diet is appropriate.

Activity. Patients with influenza generally benefit from bedrest. Most patients with influenza recover in 3 days; however, malaise may be present for weeks.

Medication. The two classes of antiviral drugs used against influenza are neuraminidase inhibitors and M2 protein inhibitors (adamantane derivatives). Neuraminidase inhibitors are currently preferred for flu virus infections since they are less toxic and more effective. Oseltamivir (Tamiflu) - 75 mg PO bid for 5 d.; prophylaxis - 75 mg PO qd.; Zanamivir (Relenza) - 5-mg oral inhalation bid for 5 d.

Prevention. Influenza vaccine provides good protection against immunized strains. The vaccination becomes effective 10-14 days after administration.

In Ukraine, as of September 1, 2013, are allowed to use three vaccines: Vaxigrip (Sanofi Pasteur SA, France), as well as Fluarix ™ (production GlaxoSmithKline Biologicals Branch of SmithKline Beecham Pharma GmbH & Co.KG, Germany) and INFLUVAK ® (manufacturing Abbott Biologicals BV, Netherlands).

Prepared by Sorokhan Vasyl MD, PhD, Sydorchuk Aniuta MD, PhD

Як уберегтися від грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології Буковинського державного медичного університету інформує:

Що необхідно знати про грип

Грип – гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке перебігає з вираженою інтоксикацією та запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, переважно трахеї.

Не зважаючи на значні досягнення сучасної медицини у вивчені грипу він залишається малокерованою інфекцією із щорічним сезонним підвищенням захворюваності, епідемічними спалахами кожні 2-3 роки та розвитком пандемій кожні 10-30 років. Ця недуга охоплює велике місто за 1,5-2, країну – за 3-4 тижні. Під час епідемічних спалахів грипу в уражених регіонах хворіє від 30 до 50 % населення. І навіть у “найспокійніші” роки у світі більше 30 млн. людей хворіє грип. Така висока захворюваність на грип зумовлена здатністю вірусу швидко змінюватися. У зв’язку з цим імунітет після раніше перенесеного грипу не вберігає людину від захворювання при заражені зміненим штамом. Одна і та ж людина впродовж життя може багато разів хворіти на грип.

Зазвичай грип перебігає в легких та середньотяжких формах і не становить загрози для здоров’я хворого. Однак це не така вже й безпечна хвороба. У частини хворих ця недуга має тяжкий перебіг або ж виникають ускладнення, які спричиняються супутньою бактерійною флорою (гайморит, фронтит, отит, пневмонія) чи безпосередньою дією вірусу (геморагічний набряк легень – атипова пневмонія, гострий менінгоенцефаліт, арахноїдіт, набряк мозку, гостра серцева слабкість, глумерулонефрит). Останні, якраз і призводять до смерті хворих на грип чи стають причиною інвалідизації. Частіше тяжкі ускладнення грипу виникають в осіб із зниженим імунітетом, хронічними захворюваннями серця, легень, нирок, вагітних та тих, що переносять недугу „на ногах”.

Враховуючи можливі тяжкі наслідки грипу для здоров’я та життя, лікування цієї хвороби не повинне обмежуватися лише симптоматичними засобами (жарознижуючі, протизапальні, протикашлеві та інші подібної дії препарати). При появі перших клінічних ознак хвороби (підвищенні температури тіла, болю голови, болю в очах, ломоти в попереку, крижах, суглобах) необхідно зразу ж звернутися до лікаря. Оскільки лише лікар спроможний об’єктивно оцінити тяжкість перебігу хвороби та призначити оптимальне лікування, яке поряд із симптоматичними засобами буде включати в себе ліки, які прямо чи опосередковано знищують вірус. Наразі арсенал противірусних засобів, які застосовуються для лікування грипу нараховує багато найменувань і щорічно продовжує поповнюватися. До лікарських засобів, які володіють прямою противірусною дією і знайшли широке застосування у медичній практиці відносяться амантадин, ремантадин, амбен, амінокапронова кислота, віразол, осельтамівір, рибавірин в аерозолі та багато інших препаратів. Противірусна дія вказаних препаратів базується на пригнічені розмноження вірусу грипу в організмі людини. Приймати ці препарати слід ретельно дотримуючись рекомендацій лікаря чи інструкції оскільки їх ефективність залежить від періоду хвороби на якому розпочинається лікування, серотипу вірусу, який викликав хворобу та деяких інших факторів. Досить ефективними у лікуванні грипу є лікарські засоби з поєднаною противірусною, імуномодулювальною та інтерфероногенною дією. Вони не лише пригнічують розмноження вірусу, але й активують імунну систему, що суттєво пришвидшує видалення збудників з організму. Найбільш відомими препаратами з цієї групи є амізон, аміксин, арбідол, гропринозин, протефлазид. Препарати цієї групи також застосовуються для профілактики грипу, хоча їх ефективність у цьому напрямку є недостатньо високою.

Не зважаючи на величезну кількість протигрипозних лікарських препаратів та засобів народної медицини найбільш ефективним методом боротьби з цією недугою все таки залишається вакцинація. Поствакцинальний імунітет у повній мірі вберігає щепленого від захворювання. Наразі в Україні зареєстровані, і відповідно, дозволені до використання наступні протигрипозні вакцини: «Ваксігрип», «Флюарикс», «Інфлувак» виробництва Франції, України-Франції, Німеччини та Нідерландів. На введення цих вакцин виробляється імунітет до всіх трьох вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в епідемічному сезоні 2013/14 років. Мінімальний термін часу для вироблення імунітету після щеплення – 3 тижні, оптимально – 4-6 тижнів. Враховуючи прогнози ВООЗ щодо початку сезонного підвищення захворюваності на грип в України, вакцинуватися проти цієї недуги варто уже зараз. Проте і під час поширення грипу вакцинація не протипоказана (крім живих вакцин). У цьому випадку протигрипозна вакцина виконує, як профілактичну, так і лікувальну функцію. Люди, які щепилися проти грипу і через кілька днів захворіли переносять грип, як правило, у легкій формі і без ускладнень. Слід зазначити, що сучасні протигрипозні вакцини є достатньо безпечними, поствакцинальні реакції виникають рідко, а ускладнення практично не реєструються. Тому майже всі сучасні вакцини можна використовувати для щеплення дітей та вагітних жінок. Протипоказом до проведення щеплень проти грипу є гострі запальні захворювання, хронічні хвороби у стадії декомпенсації, тяжкі захворювання центральної нервової системи та тяжкі алергічні реакції. Не варто також вакцинуватися особам, які мають алергію на жовток курячого яйця.

Загалом вакцинація є не тільки єдино надійним, але й найдешевшим методом боротьби з грипом. Економічні затрати на медикаментозну профілактику чи лікування навіть неускладненого грипу значно перевищують вартість вакцини.

Підготував

доцент кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології Рандюк Юрій Олександрович

4-5 квітня 2013 року на базі Івано-Франківського національного медичного університету відбувся ІІ етап Всеукраїнської студентської олімпіади з навчальної дисципліни

«Інфекційні хвороби».

За результатами всіх конкурсів ІІІ місце виборов представник Буковинського державного медичного університету, студент VI курсу медичного факультету №1 Барбе Андріан.

Колектив кафедри інфекційних хвороб та епідеміології щиросердечно вітає призера.

27 березня 2013 року відбулося засідання Х Ювілейної міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання медицини і фармації»,

секція №11 - "Інфекційні хвороби" .

Наукові роботи оцінені за загальноприйнятими критеріями. За сумарною кількістю балів визначили переможців. Дипломи отримали наступні доповідачі:

Перше місце – Вілігорська Катерина Володимирівна, "Епідеміологічний моніторинг ВІЛ-інфекції у Чернівецькій області" (науковий керівник – к.мед.н., ас. Меленко С.Р.), БДМУ, Чернівці.
Друге місце – Хайменова Галина Сергіївна, "Ефективність використання небулайзерної терапії при лікуванні ГРВІ" (науковий керівник – проф. Потяженко М.М.), УМСА, Полтава.
Третє місце – Білик Ігор Сергійович, "Нанотехнології у подоланні антибіотикорезистентності" (науковий керівник – ас. Голяр О.І.), БДМУ, Чернівці.

В номінації „За оригінальність наукового дослідження” перемогла Сафрюк Анастасія Олександрівна "Зв’язок дисбіозу кишечнику й імунітету та їх корекція пробіотиками" (науковий керівник – ас. Баланюк І.В.), БДМУ, Чернівці.

Грамоту „За кращу презентацію наукової роботи” отримала Рудяк Яна Павлівна „Динаміка поширеності та особливості епідеміології сказу на території Чернівецької області” (науковий керівник – викл. Дригібка Ж.Д.), БДМУ, Чернівці.

За активну участь у науковій дискусії нагороджена Дрозд Вікторія Юріївна „Малярія. Сучасний погляд на проблему профілактики” (науковий керівник – ас. Голяр О.І.), БДМУ, Чернівці.

Щиро вітаємо переможців!!!

Завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, професор Москалюк В.Д.

ВІЛ може торкнутися кожного!

ВІЛ-інфекція – це вірусний антропоноз із епідемічним поширенням, який характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету внаслідок руйнування Т-лімфоцитів, що призводить до поєднання різних вторинних інфекцій і новоутворень.

Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивні. Проте лише кінцева ( IV-та ) стадія хвороби називається СНІД - Синдром набутого імунодефіциту людини.

Пандемія ВІЛ в Україні розпочалася наприкінці 80-х років ХХ ст.. З 1995р. у південних областях (Одеська, Миколаївська, Херсонська, м. Кривий Ріг та ін.) зареєстровано вибухоподібний сплеск інфекції серед ін’єкційних наркоманів. В теперішній час частіше має місце статевий шлях передачі.

Епідемія ВІЛ-інфекції у цій ситуації може розглядатися як вторинне явище і повною мірою залежить від росту наркоманії та хвороб, що передаються статевим шляхом, тобто є соціальною проблемою суспільства.

Вірус був відкритий у 1983 р. Монтаньє, у травні 1984 р. амер. дослідниками на чолі з Р. Галло. Збудник (або ВІЛ- вірус імунодефіциту людини) належить до родини ретровірусів, містить РНК. За рахунок ферменту – зворотня транскриптаза, віруси здатні копіювати генетичну інформацію із своєї РНК на ДНК клітин людини, зумовлює вибіркове ураження Т-лімфоцитів (хелперів). Віруси здатні до значної мінливості. Ще недавно розрізняли ВІЛ-1 (розповсюджений у Північній Америці та Європі) і Віл-2 (переважно в Південній і Західній Африці). Сьогодні відомо 5 типів вірусу.

Джерелом збудника є інфікована людина. Вірус виявляється в усіх біологічних рідинах – крові, спермі, слизу піхви, слині, сльозах, сечі, поту, грудному молоці. Найбільше його концентрується у крові, спермі, слизу піхви та грудному молоці. В інших рідинах його концентрація незначна і за умови дотримання санітарно-гігієнічних вимог під час побутового спілкування зараження не відбувається.

ВІЛ передається трьома чітко визначеними шляхами:

ВІЛ може передатися при незахищеному статевому контакті, якщо один із партнерів є носієм. Тому необхідно захищатися і правильно користуватися чоловічими та жіночими презервативами.
ВІЛ може передаватися через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров'ю леза. Тому вкрай важливо використовувати одноразові голки та леза. Достатньо вимити в гарячій воді руки або об'єкти, на які потрапила кров.
ВІЛ може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або годування груддю. Якщо ВІЛ-позитивна матір вирішить народити дитину, лікар зможе надати інформацію про те, яке лікування існує на сьогоднішній день, що знижує ризик зараження дитини. Таким чином існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини, а решта шляхів про які ви можете почути - лише домисли.

Наступні твердження є істинною правдою:

Шкіра нездоланний бар'єр для ВІЛ.
Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ.
Можна торкатися, обніматися, цілуватися із ВІЛ-позитивною людиною, можна носити одяг ВІЛ-позитивної людини.
Можна користуватися предметами та пристроями, туалетом, душем, білизною разом із ВІЛ - інфікованою людиною.
ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини.

Клінічні прояви ВІЛ-інфекції на самому початку захворювання мають лише 30-40 % осіб (переважно у вигляді синдрому, який подібний до інфекційного мононуклеозу), стадія носійства ВІЛ ( I клінічна стадія ) проходить без будь-яких клінічних ознак.

IV клінічна стадія ( власне СНІД ) зумовлена неспроможністю імунної системи. Клінічна картина залежить від приєднання тяжких інфекційних хвороб або саркоми Капоші. Інфекційні захворювання часто спричинені умовно-патогенною або навіть сапрофітною флорою, що бурхливо розмножується в умовах нестачі захисних сил.

Ураження дихальної системи відзначають в 50-100% хворих. В Україні найчастіше виявляють туберкульоз легень, на Заході - пневмоцистну пневмонію.

При ураженні ЦНС - частий біль голови, ослаблення пам'яті та ін. неврологічна симптоматика. У дітей - затримка психічного та фізичного розвитку. Нервову систему здебільшого уражають токсоплазми, цитомегаловіруси, віруси герпесу. Можуть розвинутись енцефаліти, лімфома мозку.

Часто розвиваються тривалі проноси, які спричиняються найпростішими та супроводжуються метеоризмом, гарячкою, зневодненням, вітамінно-білковою недостатністю. Випорожнення смердючі, рясні, водянисті, знебарвлені. Нерідко - гельмінтози.

У дорослих виникає саркома Капоші, яка локалізується на ногах, у ділянці голови, обличчя, тулуба. Виникають чітко обмежені безболісні плями, бляшки, вузли червоно-синюшного кольору розміром 3-5 мм. Поступово елементи збільшуються, набувають форми кільця, робляться щільними, із западінням у центрі. Згодом вони некротизуються, швидко з'являються метастази, що проникають у внутрішні органи і лімфатичні вузли.

Доцільно максимально обмежити коло осіб, які мають інформацію про ВІЛ-інфікованого, і сприяти його соціальній адаптації.

Принципи лікування:

- противірусна, високоактивна антиретровірусна терапія ( ВААРТ ), спрямована на пригнічення реплікації ВІЛу .
- профілактика і лікування інфекційних хвороб, злоякісних новоутворень чи інших хвороб, що можуть виникнути чи вже виникли внаслідок імунодефіциту;
- дезінтоксикація, корекція порушень обміну речовин, водно-електролітного балансу, кислотно-лужної рівноваги тощо;
- догляд;
- психосоціальна допомога.

Одночасно застосовують як мінімум 3 препарати ВААРТ.

Найчастіше використовують такі групи ВААРТ: нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (азидотимідин, ламівудин, тенофовір), ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (невірапін, ефавіренз) та інгібітори протеаз - препарати, що здатні блокувати активність вірусних протеаз (лопінавір/ ритиновір, дарунавір).

Сьогодні лікування, нажаль, не може привести до одужання, проте, воно може повернути до нормального ритму життя, оскільки лікування попереджує розмноження вірусу та розвиток хвороби. Лікування антиретровірусними препаратами безкоштовне та проводиться в Чернівецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом по вул. Мусоргського 2, за призначенням лікаря. В першу чергу призначаються такі препарати вагітним ВІЛ-інфікованим жінкам, дітям, народженим від ВІЛ-інфікованих матерів та іншим ВІЛ-інфікованим.

ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ-інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ-позитивна людина має право: вести особисте життя, мати друзів, одержувати інформацію і освіту. Людина має право жити!

З метою запобігання ВІЛ-інфікування радимо: не вживати наркотичні речовини, особливо ін’єкційним шляхом, не вступати в незахищені належним чином статеві стосунки з випадковими партнерами, обстежуватись на ВІЛ чоловікам та жінкам перед створенням сім’ї та звертатися для проведення профілактичного лікування вагітним ВІЛ-інфікованим та дітям, народженим від таких матерів !!!

Асистент кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології Буковинського державного

медичного університету Соколенко М.О.

ТЕСТУВАННЯ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кількість нових випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у світі значно скоротилася, проте Східна Європа, на жаль, залишається лідером серед поширення небезпечної хвороби. Найвищий відсоток усіх нових випадків зараження спостерігається в Україні та Росії. За офіційними даними, станом на 01.10.12р. в Україні зареєстровано 218023 випадків ВІЛ-інфекції, за неофіційними підрахунками їх майже в два рази більше.

Вірус імунодефіциту людини уражає найбільш працездатну і репродуктивну частину населення, що може привести до посилення і загострення негативних демографічних і соціально-економічних тенденцій.

З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році і до 01.10.12 року включно, в Чернівецькій області офіційно зареєстровано 1059 випадків ВІЛ-інфекції, у тому числі 241 випадків захворювання на СНІД (в Україні станом на 01.10.12р. – 53918), 118 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом (в Україні станом на 01.10.12р. – 27547), 182 дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих жінок (в Україні станом на 01.10.12р.– 35744). Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції зареєстрована у віковій групі 25-49 років – 65%. Проте зараз трапляються випадки ВІЛ-інфікування серед осіб старшого віку після 50 років. На сьогодні в області переважає статевий шлях інфікування – 62%.

За 9 місяців 2012р. в Чернівецькій області зареєстровано: 79 нових випадків ВІЛ-інфекції; 24 нових випадки захворювання на СНІД; 12 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом; народилося 18 дітей від ВІЛ-інфікованих жінок.

Протягом тривалого часу людина може не знати свого ВІЛ-статусу, інфікуючи інших, особливо в перші місяці. В інфікованих спочатку взагалі хвороба перебігає безсимптомно або може розвинутися грипоподібний синдром, включаючи лихоманку, головний біль, висип або біль у горлі. У міру прогресування інфекції можуть розвиватися інші ознаки і симптоми, такі як збільшення лімфовузлів, немотивована втрата ваги, лихоманка, діарея, кашель та інші.

Зважаючи на швидкість поширення епідемії, кожному слід рекомендувати консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію. Слід пам'ятати, що після первинного зараження, антитіла до ВІЛ з'являються у крові від 2 тижнів до 6 місяців. Період між інфікуванням та появою антитіл до ВІЛ у крові, називається сероконверсією або періодом «вікна». Протягом цього періоду ВІЛ-інфікована людина може все ще поширювати хворобу, навіть якщо тест не виявлятиме антитіла.

Тестування необхідно провести в 6 тижнів, 3 місяці, 6 місяців після ймовірного зараження, щоб дізнатися, чи дійсно людина є ВІЛ-інфікованою!

До тестування проводиться передтестове консультування, що дає можливість отримати достовірну інформацію, усвідомити можливий ризик інфікування, оцінити свою поведінку і прийняти заходи, щоб захистити себе та інших.

Тестування на ВІЛ-інфекцію не можна виконати без Вашої згоди. Ви самостійно з допомогою консультантів вирішуєте чи тестування є необхідним для Вас. Дуже важливо з’явитися на післятестове консультування для отримання результату тестування, який, як правило, при ІФА діагностиці готовий через 1 добу після забору крові. Результати не оголошуються по телефону та через третіх осіб.

Тест на ВІЛ є безкоштовним та анонімним. Лікування ВІЛ-інфекції в Україні проводиться безкоштовно.

Щоб пройти тест на ВІЛ та з'ясувати інші питання щодо ВІЛ-інфекції, звертайтесь в Чернівецький обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом (м. Чернівці, вул. Мусоргського, 2, з 8.00 до 20.00, тел.0372-54-18-96).

НЕ ДАМО СНІДУ ШАНС!

асистент кафедри інфекційних хвороб

та епідеміології Буковинського державного

медичного університету, к.мед.н. Меленко Світлана