Історія кафедри

Кафедра інфекційних хвороб БДМУ (в 1944-1997 рр. – Чернівецький медичний інститут) заснована восени 1945 року на базі інфекційного відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні з ліжковим фондом 140 місць. Засновником та організатором кафедри був доцент С.І. Фланчик, однак на цій посаді він працював лише до кінця року (1947-1969 рр. – зав. кафедри Харківського інституту вдосконалення лікарів).

У 1946 році виконуючим обов’язки завідувача кафедри призначений лікар М.Д. Пекарський, який у 1947 р. захистив кандидатську дисертацію і очолював кафедру до 1952 року (потім переїхав у Росію).

У цей час на кафедрі працювали доцент Д.С. Ловля (перший директор Чернівецького медінституту), П.Л. Смотрицька, С.І. Вахловська, П.М. Гудзенко, Г.У. Беспала, А.Б. Шабаліна, Ю.Ю. Косовський, З.В. Петрова. У 1952-53 навчальному році тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедри доцент Б.Б. Роднянський – терапевт за фахом. За 1945-53 роки на кафедрі була виконана лише одна кандидатська дисертація (М.Д. Пекарський –“Епідеміологія та клініка туляремії”, 1947).

У 1952-1962 рр. очолювала кафедру і одночасно була заступником директора з навчально-наукової роботи, заслужений діяч науки і техніки України професор Сокол Олександра Семенівна. В цей період призупинилася плинність кадрів, співробітники кафеди почали цілеспрямовано займатися вивченням найбільш актуальних на той час інфекційних захворювань у Північній Буковині. Були вивчені епідеміологія і клініка буковинської геморагічної гарячки (Ю.Ю. Косовський, 1955), особливості діагностики та ефективність лікування спорадичних випадків висипного тифу, використання синтоміцину і левоміцетину при тифо-паратифозних захворюваннях (О.С. Сокол, Ю.Ю. Косовський, Г.У. Беспала).

Особливу увагу кафедра приділяла вивченню перебігу широко розповсюдженого на той час туберкульозного менінгіту в дітей, у тому числі в сполученні з аскаридозом, кором (О.А. Жуковська), хворобою Боткіна (В.П. Ліпковський), ролі гельмінтів та патогенних найпростіших у виникненні кишкових захворювань (М.С.Заболотний), патогенетичній терапії правця (О.С. Сокол) та ін. Кафедра була ініціатором і організатором проведення суцільної дегельмінтизації сільського населення в деяких районах Чернівецької області. Разом з санітарно-епідеміологічною службою колектив кафедри зробив суттєвий внесок у зниження захворюваності населення на висипний тиф, дифтерію, гострі кишкові інфекції. Наукові дослідження цього періоду були узагальнені в трьох кандидатських дисертаціях (Ю.Ю. Косовський, О.А. Жуковська, М.С. Заболотний).

З 1962 по 1968 р. кафедрою завідував професор В.П. Ліпковський (одночасно він був проректором з наукової роботи в Чернівецькому медінституті). Напрям його наукових досліджень – клініко-інструментальна оцінка стану серцево-судинної системи при різних інфекційних захворюваннях (черевному тифі, харчових токсикоінфекціях, вірусному гепатиті). Разом з тим він вивчав особливості перебігу вірусного гепатиту у дітей на фоні туберкульозу, дифтерії носа та інших рідкісних її локалізацій, панкреатиту та орхіту при епідемічному паротиті та ін.

Під керівництвом В.П. Ліпковського вивчалися вміст електролітів у сироватці крові хворих на хворобу Боткіна (Е.О. Горошнікова), вплив гемоін’єкцій (Р.С. Лисенко), антицитотоксичної сироватки (М.І. Шутак), глютамінової кислоти і аргініну (М.С. Шкварюк), пантотенату кальцію і пирідоксину (А.Г. Трефаненко) на перебіг вірусного гепатиту. Були продовжені дослідження стану серцево-судинної системи у хворих з цією патологією за допомогою полікардіографії та реографії печінки (А.М. Сокол).Кафедрою була започаткована планова вакцинація дитячого населення Чернівецької області проти кору вакциною ЕШЧ АМН СРСР (І.М. Хилько).

Перераховані дослідження були оформлені як кандидатські дисертації. Всі були успішно захищені. 

В зв’язку з обранням професора В.П. Ліпковського завідувачем кафедри Одеського медінституту в 1968-69 навчальному році обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Ю.Ю. Косовський.

Протягом 1969-1979 рр. завідувачем кафедри була А.М. Михайлова. Наукові інтереси проф. А.М. Михайлової були спрямовані на вивчення уражень центральної і вегетативної нервової систем при інфекційній патології.

Під її керівництвом продовжувалося вивчення змін серцево-судинної системи при вірусних гепатитах (Г.А. Носова, Г.П. Коровін), при грипі та інших ГРЗ (Я.В. Венгловська) та вивчення активності дисахаридаз при гострих кишкових захворюваннях (Н.А. Богачик).

З 1979 по 2006 рік завідувачем кафедри працював заслужений лікар України, к.мед.н., професор А.М. Сокол (з 1985 по 2001 р. він одночасно був проректором з навчальної роботи БДМА).

Наукові дослідження кафедри в цей період були присвячені вивченню халатоутворювальної функції печінки у тих, які перенесли вірусні гепатити А і В (Л.Б. Павлович), особливості перебігу вірусних гепатитів у вагітних при наявності анемії, вплив носійства HbsAg на виношування вагітності (Г.А. Носова), стану оксидно-відновних процесів у хворих на вірусні гепатити та корекція порушень за допомогою фітопрепаратів (арніки гірської, солодцю голого, перстачу прямостоячого) – О.В. Мироник.

У період підйому захворюваності проводилося поглиблене вивчення стану серцево-судинної системи у хворих на дифтерію та при інших гострих інфекційних захворюваннях з ураженням ротоглотки (В.Д. Москалюк). Завершені роботи з вивчення мікробіоценозу товстої кишки у хворих на вірусний гепатит А та вплив на видовий стан мікрофлори й імунологічні показники біфіформу та біоспорину (Т.Я. Саєнко) та розповсюдженості носійства HbsAg у жінок репродуктивного віку та його вплив на вагітність і пологи (Ю.О. Рандюк).

У 2007 році доцент В.Д. Москалюк захистив докторську дисертацію на тему «Клініко-патогенетичне обґрунтування аерозольної інтерферонотерапії при гострих респіраторних вірусних інфекціях». Було розроблено та впроваджено в практичну медицину аерозольну інтерферонотерапію грипу та інших ГРВІ. Запропоновано використання в терапії грипу А та В, аденовірусної, респіраторно-синцитіальної інфекцій, ГРВІ невстановленої етіології противірусного та імунотропного препарату лаферону окремо та в поєднанні з протефлазидом, що дозволило досягти швидкого регресу клінічних симптомів, суттєво покращити показники клітинної ланки імунітету, ЕКГ-зміни, знизити ендогенну інтоксикацію організму. Було визначено оптимальну дозу, спосіб застосування, кратність проведення аерозольної інтерферонотерапії, окремо та в поєднанні з протефлазидом чи НВЧ-терапією. А також була доведена їх ефективність, доступність, економічність, що за відсутності побічних реакцій і визначило перспективу їх широкого застосування у хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції з метою підвищення ефективності лікування, скорочення тривалості клінічного перебігу хвороби, зменшення тяжкості і частоти ускладнень. За матеріалами дисертації Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи Міністерства охорони здоров’я України було видано методичні рекомендації «Лікування хворих на грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції», 2 інформаційні листи «Аерозольне застосування препарату «Лаферон» у комплексному лікуванні хворих на грип та інші ГРВІ» і «Застосування протефлазиду у комплексному лікуванні хворих на грип та інші ГРВІ».

З лютого 2008 року В.Д. Москалюк очолив курс інфекційних хвороб, а з вересня – кафедру інфекційних хвороб та епідеміології. Того ж року став головою товариства інфекціоністів Чернівецької області. З 2010 року професор В.Д. Москалюк – декан медичного факультету №1, також є членом спеціалізованої вченої ради при ДВНЗ України «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського».

Професором Москалюком В.Д. було підготовлено три магістри та дев'ять кандидатів наук. Основним напрямком наукової роботи кафедри стала «Оптимізація діагностики та лікування найбільш поширених вірусних та бактеріальних інфекцій». Зокрема, М.Ю. Бессараб продовжила вивчення ефективності аерозольного застосування інтерферону альфа-2b при парагрипі, респіраторно-синцитіальній та аденовірусній інфекціях. Асистент Г.П. Марусик у 2009 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Мікробіоценоз порожнини товстої кишки у хворих на ангіни». Асистент О.І. Голяр у 2014 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Зміни мікрофлори кишечника під впливом антибіотиків широкого спектру дії та корекція спричинених ними порушень».

Подальші наукові дослідження учнів професора стосувались пошуку надійних прогностичних маркерів прогресування ВІЛ-інфекції та їх зв’язку з клінічними проявами недуги, наявністю опортуністичних інфекцій, ефективністю антиретровірусної терапії тощо. Так, під керівництвом В.Д. Москалюка були виконані та захищені дисертаційні роботи, автори яких отримали науковий ступінь кандидата наук: С.Р. Меленко «Ендотеліальна дисфункція та кріопатії у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД», І.В. Баланюк «Клініко-мікробіологічна оцінка порушень біоценозу товстої кишки при ВІЛ-інфекції/СНІДі та оптимізація лікування», Х.І. Возна «Клініко-патогенетичне значення змін функціонального стану серцево-судинної системи та ендотелію при ВІЛ-інфекції/СНІДі», М.О. Соколенко «Клініко-імунологічні особливості ВІЛ-асоційованої герпетичної інфекції та оптимізація лікування». Ще три кандидатські дисертації з названого напрямку виконуються. М.О. Андрущак працює над темою «Клініко-патогенетична оцінка ВІЛ-асоційованих захворювань нирок та удосконалення їх лікування», Т.Р. Колотило «Клініко-патогенетична оцінка асоційованих форм ВІЛ-інфекції з туберкульозом» та І.В. Рудан «Гепатити В і С на тлі ВІЛ-інфекції: сучасні епідеміологічні та клініко-патогенетичні особливості, лікування і наслідки».

Тож можна сказати, що професор В.Д. Москалюк є фундатором сучасної наукової школи, у центрі уваги якої перебуває широке коло питань щодо клініко-патогенетичних аспектів діагностики та лікування ВІЛ-інфекції.